Мешканець Дніпра Володимир Потапенко понад тридцять років збирає сигаретні пачки. Нині його колекція нараховує 40 тисяч екземплярів зі 160 різних країн та територій. За своїм форматом вона належить до 20 найбільших тютюнових колекцій світу. Для її зберігання Володимир навіть облаштував окрему кімнату. Детальніше про своє незвичне захоплення колекціонер розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».
РЕКОРДНА КІЛЬКІСТЬ
– Володимире, за яких обставин Ви зацікавились сигаретними пачками і як народилася Ваша колекція?
– Школярем я колекціонував фігурки солдатиків, обгортки від жуйок, поштові марки тощо. В мені поєдналися допитливість, зацікавленість небанальним, бажання систематизувати, досліджувати… У «похмурому» СРСР усе яскраве й різноманітне вабило й милувало око. Сигарети появилися в моєму житті несподівано. Першу пачку, північнокорейську «Ggoeggolsae» з жовтим птахом, я виграв на початку 1980-х у любительському турнірі з бадмінтону. В сім’ї ніхто не палив, тому просто поставив її на полицю як сувенір. Другу пачку знайшов на вулиці: мабуть, хтось був у відрядженні у Великобританії, привіз бордовий «Dunhill», викурив і викинув. Мене зачарував «капіталістичний» дизайн, і я поставив її поруч із першою.
Пізніше почав купувати лише красиві пачки, а потім усі, яких іще не мав. Коли обсяг колекції складав понад дві сотні, вона вже вважалася значною. У 1991 році про неї вперше опублікували статтю в місцевій газеті і я був у захваті! На телебачення потрапив у 2008 році й відразу на прямий ефір. У 2013-му колекцію зареєстрували в Національному реєстрі рекордів України з позначкою 30733 екземпляри.
– Напевно, кожна пачка має свою історію…
– Якось у 2000-х я прийшов у місцевий ЖЕК до сантехніків. У підсобці стояла шафа з інструментами та мотлохом, і я краєм ока помітив на полиці щось недоречне. Мене наче притягнуло до тієї «речі», тож набрався нахабства, узяв її до рук, роздивився написи на звороті, й обімлів: то була велика подарункова коробка від справжніх старих цигарок! Забувши про все, я поклав її на місце і побіг додому. Набрав торбу повних пачок з обмінного фонду й поніс до сантехніків просити обміняти їх на таку потрібну мені порожню коробку «Гайдмаки» на 100 цигарок. Сантехніки погодилися, і я, сяючи від щастя, приніс дорогий експонат додому. Це була перша в колекції коробка такого формату. Вироблялися вони у 1960-х роках у Львові, а всього в СРСР було випущено дюжина-дві дизайнів таких цигарок.
– Як Ви поповнюєте і де зберігаєте колекцію?
– Для зберігання виділена окрема велика кімната; пачки, кожна на своєму місці, знаходяться в коробках. Є структурована база даних у комп’ютері, тому на будь-який конкретний пошук витрачається кілька секунд. Щодо поповнення, то це передусім роздрібна торгівля – звідти надійшла перша тисяча пачок. За часів СРСР купував сигарети скрізь, де бував: у Києві, Дніпрі, Кременчуці, Ленінграді, Прибалтиці. Після «розвалу», коли відкрилися кордони й повалив імпорт, я жив у гуртожитку ДНУ. Всі гроші витрачав на нові пачки, які з’являлися чи не щодня. У кожному кіоску або комісійному магазині можна було побачити щось жадане. Звісно ж, коштів мені не вистачало… У 90-ті я познайомився з першим колегою по хобі: до 1993-го у Дніпрі нараховувалося близько десятка колекціонерів. Вихідними ми зустрічалися на книжковому ринку, біля Філармонії, обмінювалися новинами й пачками і вже купувати не лише собі, але й один одному. З появою Інтернету відкрився увесь світ і виявилося, що нас сотні. Відтоді колекція поповнюється переважно через обмін з іншими колекціонерами з різних країн.
– Скільки екземплярів нараховує Ваше зібрання та у чому їхня особливість?
– Станом на червень 2021 року – це щонайменше 39850 різних пачок приблизно з 160 країн та територій. У своєму форматі зібрання входить до 20 найбільших тютюнових колекцій світу. Якщо виставити всі пачки в ряд, його довжина складе 2300 м, а площа – 195 кв. м. Є повні й порожні, найменша – на 1 сигарету, найбільша – на 250. Є паперові, металеві, пластикові, гумові, скляні, поліетиленові, текстильні пачки, й такі, що світяться у темряві, а ще – прозорі. Формат деяких не має нічого спільного зі звичними сигаретами. Дві пачки я вважаю різними, якщо вони мають відмінності в дизайні передньої сторони, різну кількість сигарет, або виготовлені з різного матеріалу.
– Де дніпряни можуть помилуватися таким чудом?
– Організація постійної виставки – досить витратна справа. Разову виставку зробити нелегко через боротьбу з палінням і заборону на рекламу сигарет. Навесні 2020 року я готувався презентувати колекцію в Оперному театрі на заході за участю рекордсменів Дніпра, але його відмінили через Covid-19. Наразі залишаються публікації в газетах, передачі на телебаченні та матеріали в Інтернеті. Тих, хто має особливий або професійний інтерес, запрошую особисто завітати до мого тютюнового кабінету-музею.
ВАРТІСНА КОЛЕКЦІЯ
– Скільки часу та грошей потребує таке колекціонування?
– Хобі – витратна справа: доводиться платити за сигарети, пошту, кур’єрів-перевізників, засоби для зберігання. Витрати часу взагалі – не підрахувати. На аукціонах пачки коштують від сотень до кількох тисяч гривень. Найдорожчу порожню пачку в Україні було куплено у 2020 році на аукціоні Віоліті за 18905 грн. За найціннішими світовими колекціями стоять великі гроші, але головне те, що в колекціонуванні ми реалізуємо себе. Ми звичайні люди. Мої сусіди, мабуть, не знають, чим я займаюся.
– Яка пачка з Вашої колекції найдорожча?
– У нумізматів є довідники, де серед характеристик указана приблизна цінність монет. У нас кожен оцінює окремі пачки і колекцію загалом на свій розсуд. Пачка тим цінніша, чим менший її наклад або кількість у світі, якщо йдеться про дуже старий екземпляр. От яка цінність пачки, що залишилася єдиною? В мене є кілька таких, мабуть, найцінніших. Одну з них, «Шевченко», зроблену у Херсоні 100 років тому, я презентуватиму в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Сучасними найдорожчими пачками світу офіційно вважаються «Treasure Gold». У мене є така пачка, версія 2007 року, продавалася в Австрії по 25 євро. Вона – єдина в Україні. Найдешевші сигарети світу випускалися, не повірите, у Дніпропетровську на початку 2000-х років! Це серія односигаретних пачок тютюнової фабрики «Дана-А». Одна пачка коштувала 5 копійок: при тодішньому курсі 5,02 виходило менше 1 цента США! Коли я побачив їх у продажу, викупив усі і відтоді презентую новим колегам.
– Звідки «родом» Ваші колекційні екземпляри?
– На мапі світу майже не залишилося країн і територій, з яких я ще не маю сигарет: у Південній Америці – це Суринам і Французька Гвіана, деякі малі острови Океанії та з десяток країн Африки. Є країни, де сигарети ніколи не вироблялися, принаймні в промислових масштабах. А в Бутані під забороною і виробництво, і продаж сигарет. Наразі в колекції близько 3640 українських пачок, наша країна для мене профільна. Значно ширше представлено бренди «Camel» (1530 пачок) і «Marlboro» (960). З кожної закордонної подорожі привожу, скільки вдається, але через обмеження митниці основна маса – порожні пачки у посилках. Надважливим є дизайн пачки. Така ж пропорція і в світі: найбільша колекція повних пачок, близько 50000 екземплярів, у Ігоря Сергєєва (Москва), а порожніх, 260000, – у Франтішека Краянека (Прага).
– Чи є у Вашій колекції «пачки-улюбленці»?
– За 35 років уподобання змінювалися разом із поповненням колекції. В 1980-х особливо пишався коробкою стильних бразильських сигар, але невдовзі зрозумів, що сигари – не формат, і відмовився від усіх. Цигарки й сигарети без фільтру почав збирати з 2000-х: зараз вони значно цінніші за традиційні. Улюбленими є ті, якими можна здивувати навіть колегу-колекціонера. Дуже люблю австрійський набір «Lucky Strike Phospho Pack», що світиться у темряві, і південнокорейські «Tonino Lamborghini», які переливаються, наче діаманти. Шокувати товариша-курця можна пачкою «Horse Shit» («Кінське лайно»). На її боці написано: «Ці сигарети виготовлені з кращих сортів натурального свіжого кінського лайна, обсмаженого для придання незабутнього аромату». Пишаюся українськими подарунковими іменними сигаретами «Дзідзьо» та «Потап і Настя» з фотографіями артистів. Є сигарети з офіційною державною символікою президента США, які продавалися лише в Білому Домі. Є сигарети з фото порноактрис, навіть з оголеною Мерлін Монро. І це ще не весь перелік того, чим можна здивувати!
«НІ» – ПАЛІННЮ
– Володимире, чи правда, що Ви не курите?
– Так, навіть не пробував і колеги-курці не палять сигарети зі своїх колекцій, бо повна пачка цінніша, ніж порожня або відкрита. На щастя, в сім’ї також ніхто не палить, друзі ставляться з розумінням і не просять відкрити щось із колекційних пачок. Але в мене завжди є чим пригостити: часом роздавав «зайві»сигарети на роботі, відправляв в АТО, дещо виставлено на аукціоні. Хочу наголосити, що колекціонування сигарет не є рекламою тютюнопаління: ми не підтримуємо цю шкідливу звичку. Нас цікавить дизайн сигарет як сфера життєдіяльності, частинка історії людства.
– Як Ви доглядаєте за своєю колекцією?
– Якщо дотримуватись простих правил, колекційні матеріали зберігаються десятки й сотні років. Моїм найстарішим паперовим пачкам понад 100. Папір насамперед потребує обмеження доступу світла й вологи. Також пряме сонячне світло не повинно потрапляти на стенди. Найкращий вибір для зберігання – закриті коробки. Небажано часто діставати пачки звідти, хіба що при заміні: краще мати базу даних з фото всіх сторін. У повних старих пачок є «хвороба» – крихітний жучок, що потрапляв до них на тютюнових фабриках. За часів СРСР це було скрізь, тож такі пачки часто бувають з дірочками. Тодішні курці не знали, що палять не лише тютюн, але й смажених жучків з личинками! Втім, вони попадалися не в кожній пачці. Нові повні пачки, про всяк випадок, бажано було пропускати через карантин: доба – дві у морозилці вбивали жучка, якщо він там був. В наші часи до тютюну додають так багато хімічних домішок, що жучок у ньому не живе, тому проблема не актуальна.
– Чи було у пачках, на початку збирання, щось таке, що Вас вразило?
– Завжди, коли отримую поштову посилку, відчуваю інтерес: а що, коли в середині порожніх пачок щось є? На жаль, не доводилося знаходити приховані цінності або записки про допомогу. Але де ж, як не всередині порожньої пачки, колекціонери передають один одному валюту, коли обмін комбінується з купівлею? За 20 років переслані таким чином гроші жодного разу не пропали. А ще ми часто надсилаємо в посилках сувеніри, гостинці, солодощі. Пам’ятаю випадок з колегою з Південної Кореї. Отримав від нього посилку, пачки дістав, а коробку відніс на склад до інших, бо зберігаю їх для майбутніх посилок. Минуло декілька місяців, перш ніж знадобилася коробка саме такого розміру. Я почав виймати з неї старі пакувальні бульбашки і знайшов сувенір! О Боже, думаю, чия ж це коробка? На щастя, на ній залишилася адреса відправника, я написав йому і подякував за сувенір. Також, на додаток до пачок, отримував оригінальний білий чай із Тайваню, капелюхи для дітей з Аргентини, футбольні шарфи з Чехії, на замовлення доньки – Ейфелеву вежу з Франції, вино з Чилі, солодощі з Угорщини, шоколад з Ізраїлю, шикарні брелоки з Німеччини.
– Якою незвичною пачкою хотілося б прикрасити колекцію?
– З 1986 року колекція поповнюється безперервно: за останні 20 років – з середньою швидкістю 4-5 пачок на добу. Шукаю нові екземпляри в Інтернеті: на українських аукціонах й серед обмінних фондів колег. Саме так приходить основна маса пачок і серед них трапляються справжні раритети. Наприклад, ніковіліст із Закарпаття Олександр Бенце нещодавно презентував мені рідкісну металеву пачку «Sarony» в формі стола для гри в рулетку у казино, якій більше, ніж 50 років: в Україні це єдиний екземпляр. Багато десятиліть шукаю пачку на 13 сигарет. Відомо декілька таких, настільки рідкісних, що їх майже неможливо побачити не лише в обмінах, але й на найбільших аукціонах світу на кшталт «ebay». У цій категорії мрію знайти пачку на 500 сигарет: вона вважається найбільшою в світі і я бачив її лише на фото. Дуже радий коли приходить пачка з нової країни, але таке стається вже не кожен рік. У категорії «матеріали» шукаю дерев’яні, шкіряні, керамічні пачки. У категорії «довжина» ще не маю найдовших сигарет – 16 і навіть 40 см! Проте це «вершки», насправді потрібні будь-які пачки, що відсутні у моїй колекції.
МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ВОЛОДИМИРА ПОТАПЕНКА