На передовій, в тилу та побуті — “НЕ НАШКОДЬ!” собі й тим, хто поруч
26 Вересня 2022 Новини, СуспільствоНА ПЕРЕДОВІЙ, В ТИЛУ ТА ПОБУТІ — СКРІЗЬ, ДЕ ПАНУЄ „НЕ НАШКОДЬ!” СОБІ Й ТИМ, ХТО ПОРУЧ, —це найкраще збагнути через безпосереднє контактування з педагогами, які прокоментують розповідь простим „Це робиться так” і допоможуть виконати певні дії самостійно.
Ну ж бо: – приміряємо бронежилети — який краще?
– порівнюємо різні аптечки — що в кожній із наявних?
– опановуємо турникети,..
… і задаємо численні запитання фахівцям, які спроможні правильно зорієнтувати журналіста в умовах війни, щоб і матеріали вживу одержати — і неушкодженому ж їх опрацювати, усьому світові донести наші мужність, сміливість, готовність захищати в людині людське.
Наші педагоги: Тарас Грень — військовий журналіст, спецкор Інформаційного агентства МОУ „Арміяінформ”, полковник; Євгеній Романов — спецкор Інформаційного агентства МОУ „Арміяінформ”, майор; Сергій Петух — начальник відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, капітан служби цивільного захисту. Вони роз’яснюють усе, що начебто вже апробоване практикою тривалої війни, та все ж начебто знову — ніби вперше в перший клас. Адже навіч нерозуміння й небажання збагнути, бува, жорсткі вимоги до відповідальних за інформацію. Від 24.02.2022, крім того, багато чого змінилося. Важливо грамотно акредитуватися, спорядитися й морально так налаштуватися, щоб у нашої перемоги було справді людське обличчя.
Дніпро все для того й робить. У нас в офісі ДОО НСЖУ відкритий урок самобезпеки розпочався привітанням Нікіти Мальцева з новим навчальним 2022/2023 роком. Хлопчик прибув із Харкова з бабусею Галиною Дуплінат, звукорежисеркою „Українського радіо Харків”. Він першокласник і начебто наш відкритий урок для нього надскладний, але ж — спілкування вживу, ще й подарунок такий чудовий!
Координаторка Центру журналістської солідарності в нашій області Наталя Назарова вручила хлопчикові ранець з найнеобхіднішим для тих, кому в перший клас уперше, плюс і солодощі… Нагадала: ЦЖС у нас іще тільки розгортає роботу, але ж досвід Центрів, створених весною у західних регіонах Україні за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, надихає на творче осмислення тих напрацювань, які повчальні та прийнятні в контексті сьогодення України. Для журналістів — мам і тат, патріотів інформаційного простору Вітчизни, створено систему послуг (крім матеріальної допомоги, доступні юридичні консультації, сприяння щодо прихисту довгострокового й на термін транзиту, надання комплексного спорядження для виконання завдань в зоні бойових дій на термін відрядження,..) і заходів на місці перебування в області через неможливість залишатися на територіях, де бої та руйнація інфраструктури побутування. Діти ж, які в нас опинилися внаслідок несумісності життя з отією руйнацією, прихищені та навчатимуться на рівних в умовах, прийнятних для нас, дніпрян.
Від педагогів зі свого боку — приклад про дії ворога на територіях, звідки вибили нападників герої ЗСУ. В одній уже тепер мирній місцині до школи вела стежка лісом, протоптана ще не з учора на позавчора. Відступаючи, адепти „руського миру” до навчального року облаштували „світлу путь” по-сьогоденному в ту країну знань, куди важливо потрапити своєчасно. Перетинаючи стежину, підірвалася конячка.
… Даруй, пам’ятник тобі, лошиночко, наразі не поставимо, та вклонимося доземно за перетин дороги смерті. Діти пішли до школи не лісом. Дорослі засвоїли, що підступності нападників просто не знаходиться аналогів у новітній історії…
Журналістам це теж варто взяти до відома, бо надія на „PRESS” і посвідчення вмирає останньою. Разом з наївом того, хто не зумів адаптуватися в сучасних умовах.
Дніпро став уособленням форпосту Вітчизни колись узимку 2013/2014, зірвавши бліц-операцію „Новороссія”, наразі ж ми форпостуємо не суто як тил чи щит певної території. Ми відстоюємо свої напрацювання в усіх сферах науки й культури, моральності й мистецтва. Ми — справедливий меч гідності, бо захищаємо людей, знедолених і знедомлених війною, лікуємо вражених війною, насичуємо буття на своїй території тим змістом спілкування, що засвідчує: ми — класні, в нас є чим пишатися й до чого підтягуватися.
Приміром, того ж дня (22.09.2022) мені пощастило ще й не спізнитися на засідання клубу „Ріднокрай” у КЗК „Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія”. Тема: „Олександр Чекмарьов — основоположник української школи металургів-прокатників”. Чому запросили мене, то вже… Далі буде, як то кажуть. Адже видатна людина, чия кафедра була своєрідним, образно кажучи, науково-дослідним і проєктно-конструкторським інститутом Всесоюзного значення, заслуговує на окрему розмову з небайдужими сучасниками. Наразі ж про найболючіше: як він відреагував би на долю „Азовсталі” й у цілому гірничо-металургійного комплексу?
Знайдемо на це відповідь у творах авторських та про автора в унікальному виданні „Академік Олександр Петрович Чекмарьов — людина сродної праці”. До 120-річчя від його дня народження приурочено рекомендаційний бібліографічний покажчик, що в серії „Вчені Дніпропетровщини” ще в сигнальному варіанті, але робота попри всі труднощі нинішньої доби триває. Презентація видання приведе патріотів краю до КЗК „Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія”. Тут кожен переконається, що музи лунають гучніше, ніж гармати. Адже тут уже „Зброя нескорених” та інші видання, складені волею незламних.
… Журналісти навчаються.
Журналісти вдячні всім, хто сприяє стрімкій ході до правди сьогодення.
А наш відкритий урок в офісі ДОО НСЖУ завершується дуже символічним штрихом: колега — полковник дарує Нікіті шеврон. Сприймається за своєрідну клятву вберегти країну заради права дітей навчатися, працювати, знаходити щастя в коханні та творчості…
Нам є що берегти, є точки відліку зі старту кращих досягнень народу на дистанції відродження Батьківщини, є воля до ПЕРЕМОГИ.
Автор: Наталія АБРОСИМОВА