Жителька Дніпра пані Тетяна – доцент вишу. Втім за наукою та студентами завжди знаходила час на знедолених чотирилапих: лікувала і влаштовувала у родини. Не полишила цієї справи і з початком повномасштабної війни.
Перших підопічних прийняла з Харківщини, яку обстрілював ворог. Нині котів та собак частіше везуть із Донеччини. Там «гаряче», тож і евакуйовані звідти тварини потребують особливої уваги.
«Свого часу з Харківщини до Дніпра їхало багато людей. Вони тікали від обстрілів, окупації. Спілкуючись із ними, чула про розбомблені там будинки та полишених тварин. Це ж бачила і в новинах, тому почала шукати можливість допомогти. Налагоджувала зв’язки. Уже за місяць знала чимало тамтешніх волонтерів і організацій, котрі евакуюють чотирилапих», – пригадує Тетяна.
Зрештою, перших пухнастиків пані Тетяна приймала із Салтівки. Туди доправляли машини, завантажені їжею для чотирилапих. Цим же транспортом на зворотному шляху вже везли тварин. Вони були з пораненнями і контузіями, у стані сильного стресу.
«Зустрічала їх на пунктах пропуску чи волонтери привозили просто мені додому, – каже волонтерка. – Перша кішка з Салтівки у мене досі живе. Вона приїхала надскладною. Була наче не в собі. Вдень і вночі не злазила з рук. Однією її тримаю, іншою щось роблю. У такому шоці приїжджає чимало тварин. Відходять місяцями. Перші дні ховаються. Хто де – за холодильником, під диваном, у шафі…»
Історії багатьох підопічних Тетяни невідомі. Вони приїхали із зони бойових дій, і цим усе сказано. Але інколи про пережите ними вдається дізнатися.
«Одне з останніх моїх «поповнень» – це висловухий чорно-білий красень. Він із Торецька Донецької області. Рік без світла та тепла кіт прожив сам у зачиненій квартирі. Сусідка його підгодовувала, але без уваги він здичавів. На його лапах були порізи. Неподалік його дому стався приліт і повилітало скло з вікон, – ділиться дніпрянка Тетяна. – Зараз із ним усе гаразд, але потребує особливого підходу».
Тваринам, котрі пережили війну, зазвичай нелегко знайти родину. Та на рахунку пані Тетяни історій зі щасливим кінцем уже кілька сотень. Чимало й таких, хто залишається з нею. Жінка лікує їх та відновлює емоційний стан пухнастиків. Після шукає люблячих господарів. Готові до цього вже два сірих красені.
«Тигренята тільки-но приїхали. Вони з Донеччини. Там сильні обстріли, – пояснює волонтерка. – Їм десь по три місяці. Один іще трохи переляканий, але загалом кошенята спокійні та лагідні. Вже шукають спільну мову з іншими котами. Миряться й з собаками».
Догляд та лікування підопічних забирає багато часу та коштів. Але полишити їх пані Тетяна не може. Каже, вони беззахисні і конче потребують людського тепла та любові.
«Творці перемоги» – рубрика Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Вона – про людей, які наближають нашу перемогу. Кожен – на своєму фронті.