У 33-річного Олександра Романова з Верхньодніпровська, Дніпропетровська область, ще немає позивного, але є чітка мета – захищати Україну.
Він самостійно прийшов до військкомату в грудні 2024 року, бо переконаний, що кожен придатний громадянин повинен зробити свій внесок у перемогу.
Олександр має чітку позицію: його друзі вже давно воюють, а він не міг залишатися осторонь. “Деяких уже немає серед живих, дехто зник безвісти… І я зрозумів, що маю бути в строю,” – ділиться доброволець.
Нині він курсант одного з навчальних підрозділів на військовому полігоні Сухопутних військ ЗСУ. У побуті — командир відділення, а в житті — люблячий батько 4-річного сина Макарія. Незважаючи на розлучення, Олександр зберігає теплі стосунки з колишньою дружиною, яка підтримує його та опікується їхньою спільною дитиною.
Чому люди уникають мобілізації?
Олександр вважає, що у кожного своя причина: страх смерті, небажання служити або моральна незрілість. Він наголошує на важливості покращення роботи місцевої влади та боротьби з дезінформацією, щоб люди йшли до війська добровільно, а не силоміць.
Про побут та службу
Побутові умови в навчальній роті описує як чисті та затишні. Він упевнений, що на фронті, де все серйозніше, позивний з’явиться сам собою.
Попереду в Олександра – служба в бойовому підрозділі, але вже зараз він демонструє приклад відданості своїй країні. Його історія – це історія звичайного українця, який зробив свій вибір на користь Батьківщини.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”. Фото відділу зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.