Він родом з Чаплиного Синельниківського району, що на Дніпропетровщині. У свої 22 роки добровільно пішов у воюючу армію на контракт. З 2023 року – стрілець у складі 108-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Олександр на бойове псевдо “Чикаго” раніше працював помічником машиніста електровоза. Міг би й далі залишатися на заброньованій цивільній посаді, однак, як розповідає, без жодних спонукань вирішив змінити форму залізничника на військову.
“Просто виникло бажання, і я не зміг йому протистояти”, – щиро посміхається воїн. – “Без зайвих роздумів звернувся до ТЦК, де запропонували тероборону, і я погодився. Пройшов обов’язкову загальновійськову підготовку та був призначений стрільцем до Синельниківського батальйону у складі 108 бригади. До колективу входив просто, адже тут були всі свої: земляки і навіть знайомі…”
Що на початку служби запам’яталось найбільше?
“Перші бойові чергування. Ми виходили на спостережний пункт. 400-500 м – до ворога, у тиху погоду ми чули росіян… Мене часто призначали старшим зміни. Відчував відповідальність. Запам’ятався епізод, коли окупанти доволі чисельною штурмовою групою атакували наших сусідів. Жодних думок! Перекидались з хлопцями лише у справі: щось зробити, чимось допомогти. Суто технічні питання… Насипали по повній у ту сторону, звідки росіяни лізли.”
Відбили штурм?
“Так. Відбили! Сусідам допомогли.”
Чи було страшно на “нулю”?
“Спочатку так! Та й усім страшно. А потім вже заходив на “передок” без полохливої думки. Знаю, що до позиції дійду, маршрут вивчив… А спочатку справді було страшно…”
Нещодавно Ви перевелися в мінометний підрозділ – у групу “Міні-Градів”. Чому так сталося?
“Вважаю, що на війні треба постійно вчитися. Війна не стоїть на місці, з’являються новинки. Ворог розвивається. Тому й нам слід постійно навчатися. Тому для себе вирішив піти і спробувати на реактивника, а чому б і ні?”
Ким будете у розрахунку “Міні-Града”?
“По машині та пусковій установці вивчаю все. Щоб знати та вміти, і в разі потреби замінити, підстрахувати побратима.”
Чи водите пікап?
“Поки ні. Тільки свою автівку. Але згодом освою.”
Чи є мрії? Що робитимете після закінчення війни?
“Навіть не знаю. Треба до цього дожити. Життя підкаже.”
Ви ж пішли до війська по контракту. Отже на певний час, а далі можна звільнитися.
“Так. Чи буду продовжувати службу за контрактом, вирішуватиму пізніше. Поки служитиму. Я підписав договір на три роки – залишилось рік і місяць.”
Чи виправдало себе Ваше рішення стати контрактником? Ви ж на щось розраховували, коли йшли в армію?
“В основному, так. Я потрапив у гарний військовий колектив. Все добре.”
Як Ваша дружина переживає таке тривале розлучення?
“Дружина була проти того, щоб я йшов на фронт. Але з часом змирилась. Хвилюється. Постійно запитує: “Коли повернешся? Коли додому? Відповідаю коротко: “Коли додому, не знаю”.”
Чи є у Вас діти?
“Донечці два рочки. Тільки починає розмовляти. Дуже хочеться бути поруч. Це її “золоті” часи. Дуже жаль, що ми не разом. Але ж комусь потрібно виконувати бойову роботу, захищати Україну.”
Підтримуйте захисників України вподобайками та приєднуйтеся до лав 108-ї бригади ТрО. Телефон нашого рекрутингового центру 0 800 337 803.