Командир Кантемирівської дивізії засуджений до 10 років за мародерство в Тростянці

Командир Кантемирівської дивізії засуджений до 10 років за мародерство в Тростянці

26 Червня 2025 Новини, Суспільство

Під час окупації Тростянця російські військові відбирали у мирних мешканців найнеобхідніше – засоби зв’язку та останні гроші. Один із таких мародерів – командир Кантемирівської танкової дивізії.

Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!

За воєнний злочин, учинений під час окупації українського міста, він був заочно засуджений Сумським апеляційним судом. Верховний Суд підтвердив вирок  – 10 років позбавлення волі.

Крадіжки, грабування та мародерство стали звичним явищем для окупантів, які під час воєнних дій в українських містах забирали у нас звичні предмети побуту, яких не мали у себе вдома: мобільні телефони, пральні машини, унітази, телевізори, мікрохвильовки тощо. Дехто з росіян узагалі вперше у житті, зайшовши у мирні і благополучні українські родини, побачив на власні очі ці блага цивілізації.

Як один із командирів військової частини крав в українців мобільні телефони.
«Ви справді бачите мобільний телефон уперше? Не забирайте, будь ласка, він мені потрібен, щоб зв’язатись із рідними», – просив 78-річний пан Олександр. У відповідь  отримав наведений на нього пістолет та погрозу вистрелить, якщо не віддасть гаджет. Чоловік розповідає, як після захоплення міста окупантами тут настала гуманітарна криза.

«Через обстріли у Тростянці пропали світло, вода та газ. Ми були на межі голодної смерті. Тож я вийшов, аби десь знайти води. Про всяк випадок узяв із собою всі заощадження. Це було рівно 150 доларів США. І телефон. Який напередодні війни віддав онук. Дійшов до першого російського блокпосту. Один із військових одразу наставив на мене пістолет, погрожуючи вистрелити, забрав телефон і гроші. Я пішов ні з чим. Добре, що повернувся живим», – згадує пан Олександр.

Зловмисником виявився командир відділення однієї з військових частин 4-ї гвардійської танкової Кантемирівської ордена Леніна Червонопрапорної дивізії імені Юрія Андропова (м. Наро-Фомінськ, Московська область) збройних сил рф.

Він, перебуваючи на блокпосту біля одного з кафе-барів Тростянця і беручи участь у бойових діях, зокрема, у здійсненні заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території міста та ймовірної оборони від наступу військовослужбовців Збройних сил України, силою відбирав в українців гаджети для зв’язку.

Лише упродовж одного дня злочинець, погрожуючи застосувати вогнепальну стрілецьку зброю, заволодів іще 2 мобільними телефонами мешканців, які також вийшли у пошуках їжі та води, але повернулися ні з чим і без телефонів.

Сергій Воронський, правозахисник:

«Цей вирок –  важливий прецедент. Він засвідчує, що навіть у випадках, коли злочини здаються “дрібними” –  як от крадіжка телефону –  в умовах війни вони набувають зовсім іншого значення. Це мародерство, це терор цивільного населення. І це –  воєнний злочин, за який має бути реальна відповідальність».

Усі потерпілі згадують, що втратити засоби зв’язку у той період було подібно смерті. Адже залишатись із рідними було життєво необхідно.

«Окупація – найстрашніше, що ми поки пережили»

Пан Олександр із жахом згадує окупацію Тростянця, куди  росіяни безперешкодно зайшли  24 лютого вже о 8-й ранку. Це була колона із понад 100 одиницями техніки. Потім, як розповідає потерпілий, різні бойові машини йшли через місто щодня.

Пізніше через масштабні обстріли у місті повністю зникло світло, водо- та газопостачання.

Від самого початку російського вторгнення, із 24 лютого 2022 року місто потерпало від атак російської армії, а з 4 березня  тут настала гуманітарна катастрофа.

Понад місяць Тростянець перебував під контролем російських окупантів.
4 березня голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький повідомив, що місто повністю окуповане.

26 березня 2022 року Тростянець звільнено від російської армії, звідти вибили Кантемирівську танкову дивізію, командир 13-го танкового полку, що входив до складу цієї дивізії, застрелився.

Що постановила Феміда

Тростянецький районний суд Сумської області визнав російського військослужбовця, який відбирав телефони в українців, винним за статтею  438 Кримінального кодексу України.

Покарання, яке призначили судді,– позбавлення волі на 10 років.

Адвокат злочинця не погодився із таким рішенням та подав апеляційну скаргу.

Однак суд апеляційної інстанції не знайшов доводів, аби  підтримати  вимоги захисника.

У Верховному Суді адвокат засудженого наполягав на скасуванні всіх попередніх судових рішень. Він також просив призначити новий розгляд у Тростянецькому районному суді.

На його думку, українські суди  неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.

Крім того, він наголошував, що покарання у вигляді 10 років позбавлення волі не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Галина Бабка, адвокатка, зазначає:

«Варто звернути увагу, що суди всіх інстанцій чітко дотримуються правових стандартів. Важливо, що навіть в умовах війни Україна демонструє дотримання верховенства права. Цивільне населення –  це захищена категорія. Використання зброї для залякування і грабежу –  не лише злочин, а й грубе порушення норм міжнародного гуманітарного права».

Однак, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, залишивши вирок суду першої інстанції без змін. На думку колегії суддів, призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Із ухвалою Касаційного кримінального суду можна ознайомитись за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116704925

Довідково: Ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій – караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Тетяна Володарська

фото з відкритих джерел

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Більше на нашій сторінці у Facebook та каналі в YouTube!
Прокрутка до верху