Вони не виїхали, коли впали перші снаряди. Не покинули ферму, тварин і землю, яка вже дихала війною. У «Зеленому гаю» – невеликому тваринницькому комплексі на Дніпропетровщині, обрали інший шлях – відбудову посеред руїн, співчуття посеред страху й турбота там, де кожен міг би замкнутись у собі.
Ця історія не лише про ферму, а й про людську здатність тримати удар і залишатися вірним моральним принципам, публікують “Вісті Придніпровʼя”.
Новий сенс звичайної ідеї
Євгенія Молчанова разом із чоловіком Анатолієм Пилипенком створили те, що сьогодні надихає сотні людей – ветеранський бізнес «Зелений гай». Це не просто тваринницька ферма і сироварня повного циклу, а ще й простір для зеленого туризму, освітніх проєктів та соціальної адаптації ветеранів.
Ідея виникла після Революції Гідності та повернення чоловіка Євгенії з АТО. Родина мріяла про місце, де можна відпочити душею, бути ближче до природи і втекти від шуму великого міста. Спочатку на фермі варили сир лише для себе та друзів, насолоджувалися сільським спокоєм. Але вже у 2021 році знайомі почали просити про екскурсії та дегустації. Так з’явилося бажання перетворити родинне захоплення на справу життя. Та про все це поступово.
«Плану зі створення «Зеленого гаю» насправді не було. Мій чоловік брав участь як доброволець в АТО, я – в Революції Гідності. Познайомились у військовому шпиталі. Ми досить тривалий час не могли швидко реінтегруватися у суспільство, була певна зневіра», – розповідає Євгенія.
Свого часу родина мала ще один варіант – виїхати за кордон, у Чехію, де у чоловіка був бізнес. Але категорично не хотіли покидати країну.
“Ми знайшли для себе інший вихід – утекти в село. Спланували купити собі дачу. Тут ми просто створили свою маленьку Україну в Україні, щоб не виїжджати за кордон, тому що для нас це супроводжувалося певним відчуття зради. План у нас був простий: дача подалі від міста, смачна кава, гарні краєвиди, сортування сміття, охайні узбіччя, клумби, рослини… Хотіли просто облаштувати дуже мальовниче місце для себе. Але так сталося, що зробили не тільки для себе. Згодом наша дача і стала таким великим «Зеленим гаєм»», – продовжує ділитися Євгенія.
Із часом ідея набула нового сенсу – приносити користь іншим: як звичайним сім’ям, ветеранам, так і громадам загалом. Родина мала багато друзів серед військових і ветеранів, які знали про їхній переїзд за місто. Часто заходили в гості, привозили на прихисток покинутих і хворих тварин. Так з’явилось невеличке господарство.
«Нам довелося вирішувати, де розмістити цих тварин. Для цього на місці старого сміттєзвалища ми розчистили землю, – пригадує Євгенія. – Чоловік обрав місце, де мала розташуватися мініферма. Там заклали фундамент. Усе робили власноруч».
У 2021 році родина остаточно переїхала до нового дому. А ще – почали публікувати фото та відео тварин у соцмережах. «Людям було цікаво, як живуть наші улюбленці. Писали, питали, слідкували за новинами», – каже жінка.
Переломний момент настав, коли вони влаштували випускний для доньки з дитячого садка.
«Приїхала ціла група дітей. Усі були в захваті: годували тварин, збирали яйця, пасли кіз тощо. А одна із матусь, блогерка із мільйонною аудиторією, поділилася враженнями у соцмережах. Після цього почали телефонувати люди із проханням провести екскурсію, – з усмішкою розповідає Євгенія. – Я прийшла до чоловіка і кажу: слухай, є такий запит. А він відповідає: давай спробуємо. От ми й спробували. І відтоді – в нас жодного вихідного».
Так «Зелений гай» став відкритим для відвідувачів. Тут проводять освітні заходи для майбутніх фермерів, підтримують соціальні ініціативи та допомагають ветеранам опанувати нову професію і не тільки.
Співпраця із благодійними фондами
Повномасштабна війна стала справжнім випробуванням. 24 лютого 2022 року життя ферми змінилося: було порушено ланцюги постачання, виникли проблеми із пакуванням та тарою, понад мільйон гривень збитків після падіння збитої ракети, загибель деяких тварин через стрес. Проте родина не зневірилася. Навпаки, саме у ці складні часи «Зелений гай» трансформувався в екоферму. Було встановлено модульну молочну ферму, розширено виробництво, налагоджено роботу з різними організаціями, громадами, благодійними фондами тощо.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, жодних інвестицій чи донорів у нас не було, ми все робили самостійно. Із 2023 року почали брати учать у грантових програмах. Нас підтримала бізнес- мережа сільських жінок. Вони показали на практиці, як продуктивно тримати поголів’я великої рогатої худоби, як запліднювати тварин. Так ми стали фермерами і почали активно навчатися, бо все ж самостійно осягнути таку справу неможливо. Із першого дня повномасштабного вторгнення як волонтери нас відвідували студенти і викладачі Дніпровського державного аграрно-економічного університету. Вони допомагали нам із тваринами, які прибували щодня», – пригадує Євгенія Молчанова.
Товариські та партнерські відносини склалися у «Зеленого гаю» із благодійним фондом «МХП-Громаді». Від них отримали грантову підтримку на автоматизацію процесів ферми, таким чином полегшили роботу, купивши потрібну техніку ,— зокрема фронтальний навантажувач. Завдяки йому робітники можуть прибирати загони майже утричі швидше, ніж вручну, і це дасть можливість добре зекономити. Наприклад, раніше прибирання вручну обходилося у сумі 90 гривень за годину — це приблизно 140 тисяч гривень на рік лише на загони. А із навантажувачем усе можна зробити швидше, легше і дешевше.
Сьогодні підприємство працює за повним циклом: тут живуть, народжуються й виростають тварини, за якими дбайливо доглядають, їх регулярно оглядають ветеринари. Із зібраного молока виготовляють сири, які потім потрапляють на прилавки власного фермерського магазину.
Рятувати тварин та ментальне здоров’я людей
Від 24 лютого 2022 року “Зелений гай” відчинив свої двері не тільки для людей. Там прийняли сотні українців саме із тваринами, які виїжджали із зони бойових дій, шукали прихистку, потребували евакуації, лікування та реабілітації. Тоді тут сформувалася нова мета – зберегти тварин та ментальне здоров’я українців. Так на базі ферми було створено реабілітаційний центр і «Зелений гай» розширив свій діапазон, став більший, ніж просто ферма-сироварня.
Євгенія пригадує, що були переселенці із маленькими улюбленцями – хом’ячками, кроликами, рибками, але передусім тут рятувались українці, що мали велику рогату худобу, – наприклад, родинні ферми.
«Люди гуртувались довкола ферми із бажанням допомогти. Волонтери, студенти й викладачі аграрно-економічного університету, просто небайдужі — усі працювали разом. Ми особисто не мали досвіду по догляду за такими тваринами, але навчалися , як кажуть, «у полях». Приймали не лише собак і котів, а й курей, коней, козенят, навіть крокодилів», – пригадує перші дні повномасштабки Євгенія.
Весь світ облетіла фронтова історія віслючки Мамулі. Вона втратила частину ноги, її віслючок загинув через підрив міни на Донеччині. Здавалося, що життя для неї завершилось у тому диму й гуркоті. Та ні, її знайшли українські військові. Так Мамуля опинилась у «Зеленому гаї», де за її життя почалася нова боротьба. Дві складні операції, понад 400 перев’язок, довгі місяці болю, реабілітації, терпіння і багато любові. Волонтери, лікарі, небайдужі зробили неймовірне. До порятунку Мамулі долучились ветеринари з України, Австралії, США — зокрема зі штатів Мічиган і Колорадо. Було створено унікальний протез, із урахуванням її фізіології. Сьогодні Мамуля знову бігає.
Із кожним днем таких щасливих історій порятунку тільки більшає. І можливі вони стали завдяки людям, які згуртувалися з єдиним бажанням – допомогти.
«Найцінніша винагорода – бачити врятованих диких тварин у їхньому природному середовищі. Наприклад, усі косулі, які були врятовані нами, адаптовані та випущені у дикий світ», – говорить Євгенія.
Так «Зелений гай» допомагає тваринам, вони ж, своєю чергою, рятують людей. Зараз тут діють різні реабілітаційні програми, проводяться безкоштовні сеанси анімалотерапії (реабілітація за допомогою тварин), іпотерапії (терапія для дітей за допомогою знайомства із кіньми), каністерапії (ребілітація за допомогою собак).
Також у реабілітаційному центрі реалізують унікальний підхід– гарденотерапію. Це особливий спосіб лікування через тактильну та практичну взаємодію із природою, коли люди вирощують, доглядають, збирають рослини, потім готують із них страви і напої. На основі цього методу родина створила проєкт «Сила саду», який став переможцем грантового конкурсу «Час діяти, Україно!». Знову ж таки ініціативу підтримав благодійний фонд «МХП-Громаді». Завдяки фінансуванню вдалося облаштувати спеціальний простір для сеансів гарденотерапії. Тепер у заняттях беруть участь ветерани та ветеранки, які повернулися з війни. Природа, турбота про рослини та робота руками допомагають їм повертатися до мирного життя та знаходити внутрішній спокій.
Загалом реабілітаційні простори «Зеленого гаю» відкриті для ВПО, людей з інвалідністю, багатодітних сімей, родин загиблих Героїв, волонтерів та волонтерок.
Згуртованість та підтримка небайдужих
Під час повномасштабної війни, а саме 3 вересня 2022 року уламки російської ракети впали просто на територію ферми-сироварні. Тоді серце господарів завмерло, але навіть після цього – руки не опустилися.
Того дня на фермі спалахнула пожежа. Вогонь охопив будівлі, знищив частину загонів для тварин, корми та сіно, всі будівельні матеріали. Було пошкоджено електромережі. Збитки – понад один мільйон гривень. Але найбільший біль – не у цифрах, а в страху й розгубленості тварин, які опинилися у хаосі, посеред диму й полум’я.
«Ракета впала й «скакала» по всій території, наче навмисне хотіла забрати із собою усе живе, – згадує власниця ферми Євгенія Мовчанова. – Та, на щастя, вона не розірвалася. Того дня зібралися всі: працівники, пожежники, сусіди. Гасили вогонь. Рятували не майно – рятували життя».
Цією трагічною новиною пані Євгенія поділилася у соціальній мережі. Вона розуміла: без згуртованості та підтримки небайдужих їм не впоратися. “Зранку після пожежі на фермі ми не знали, що робити далі. За ніч утратили понад мільйон гривень, деяких наших тварин. Та розуміли, що потрібно відбудовувати зруйноване, бо тваринам треба десь зимувати. Ми відкрили монобанку і завдяки небайдужим мешканцям відновили ці кошти та навіть більше змогли зібрати”, – розповіла пані Євгенія.
Для цього знадобилася лише доба. Відразу почала кипіти робота по відновленню та відбудові «Зеленого гаю». Провели земельні роботи; залили фундамент; змонтували гідробар’єр; підготували приміщення для великих птахів; утеплили житло для кіз і цапів; побудували 60% нових вольєрів для собак; допрацювали кімнати для робітників, які доглядають за тваринами; відновили загін для великої рогатої худоби та коней; купили генератор і ємності для резервного зберігання питної води; зробили запас палива. Звісно, насамперед попіклувалися про тварин: закупили сіно, кукурудзу, ячмінь і пшеницю, амуніцію для вигулу, повідки; оплатили за педикюр для коней, поні та віслюків, ветеринарні послуги.
Розповідати про людей, партнерів, які тоді згуртувалися навколо біди «Зеленого гаю», можна годинами. Це благодійні та громадські організації, ветеринарні клініки, екскурсійні клуби, спеціалізовані магазини і сотні небайдужих українців. Хтось допомагав донатами, хтось репостами, хтось купував ліки та корми для тварин чи генератори для безперебійної роботи ферми.
Міркувати ширшими масштабами
Якщо мислити логічно, то «Зеленого гаю» могло б не бути, тому що Євгенія та Анатолій – не фермери, ніщо не передбачало про появу такого масштабного господарства. Але все вийшло. І тепер родина щаслива, що може робити і надалі корисні справи. Із першого дня, коли вони почали свою діяльність, Євгенія відкрила ФОП, щоб до бюджету громади сплачувати податки. Згодом «Зелений гай» став робочим місцем для внутрішньо переміщених осіб та ветеранів. А для когось – навіть новою домівкою.
«Коли у нас сталася біда, нас підтримало суспільство, друзі, справжні друзі ферми. Вони швидко зібрали гроші, матеріали і допомогли все відновити, відповідно – прийняти ще більше людей і тварин. Тому насправді ми захоплюємося нашою командою, єдністю українців. Це нас надихає. Хоча, звісно, багато перешкод у нашій діяльності. Після ракетного обстрілу ми навіть подавалися на програми підтримки, та й ті 3 тисячі гривень, які були передбачені від громади, ми єдині не отримали. Хтось любить землю, а хтось – тільки гроші. Така людська сутність», – говорить Євгенія.
Команда «Зеленого гаю» мислить ширшими масштабами. Після підписання відповідних меморандумів ферма стала офіційною базою для проходження практики студентами кількох університетів. «Зелений гай» відвідують посли різних країн. Спільно із благодійним фондом «Відродження» досліджуємо громади. Розробляються туристичні мапи, маршрути для Підгороднянської, Верхньодніпровської та Перещепинської громад. Попереду ще багато роботи та ідей у цьому напрямі. Але кінцевий результат полягатиме в організації демотурів, щоб показати блогерам та туристичним агенціям, які перлини ховає Дніпропетровщина.
Євгенія пишається, що про команду «Зеленого гаю» зняли фільм. Зйомки тривали цілий рік. Він вийде на Netflix. Після презентації його побачить весь світ і ще більше дізнається і про «Зелений гай» , і про Дніпропетровщину, і про Україну.
Тетяна Сиденко,
фото надані героями публікації
Євгенія Молчанова, Днепр сейчас, Дніпропетровщина, Зелений Гай, МХП-Громаді, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, анімалотерапія, ветерани АТО, ветеранська ферма, війна в Україні, гарденотерапія, зелений туризм, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, порятунок тварин, реабілітаційний центр, сироварня, фермерський бізнес