У маленькому харківському селі, де весна 2022 року ще пахла димом і паленим деревом, російські військові вдерлися в домівки місцевих мешканців. Вони стріляли біля голови чоловіка, погрожували розстрілом жінкам, грабували будинки та забирали все, що могли винести. Сьогодні ці родини дають свідчення, які можуть стати ключовими у справах про воєнні злочини.
Погрожували автоматами
Коли російська БМП зупинилася біля подвір’я родини Марченків, Марина – мати трьох дітей – подумала, що це перевірка документів. Уже наступної хвилини озброєні чоловіки кричали, щоб усі виходили з будинку, погрожуючи автоматами.
«Ми стояли в одних куртках, а вони рилися у шафах. Сказали, що якщо ми збрешемо про зброю – нас розстріляють», – згадує Марина.
Того дня військові винесли з їхнього будинку 8 600 гривень, 420 доларів та домашні заощадження, поклавши все у кишені, ніби це належить їм. Коли вони виїжджали, один із солдатів умисно розстріляв припаркований Mercedes господаря родини. «На прощання», – кинув він.
Катування в погребі
За кілька годин солдати повернулися – цього разу до родини Павленків. У будинку перебувало п’ятеро людей. Солдати вимагали віддати телефони, гроші та золоті вироби. Поки двоє грабували кімнати, інші вивели господаря – 46-річного Степана – у двір.
«Вони знайшли стару зброю в погребі, і це було наче спусковий гачок», – згадує його дружина Ганна.
Степана вивели за хлів, натягли на голову мішок і почали бити. Один із солдатів робив постріли біля його скроні, інший кричав: «Кажи, де ще ховаєш!» Зрештою, чоловіка вивезли до покинутої будівлі на околиці села, де били далі. Він зміг утекти лише вночі.
Його сім’ю солдати вишикували перед воротами, імітуючи розстріл. «Нас змусили стояти, руки вгору. Дочка плакала так, що втрачала голос»,- каже Ганна. Її невістку примусили роздягнутися просто надворі під приводом «обшуку».
Грабунок як система
Через кілька днів військові повернулися ще раз – тепер за телефоном. Вони забрали в сім’ї Марченків iPhone 11. «Це була дрібниця, порівняно з тим, що вони вже зробили. Але символічна дрібниця. Вони забирали все, що бачили», – каже Марина.
Що кажуть міжнародні юристи
Юристи-міжнародники наголошують: описані дії не є «інцидентом на війні» – це сукупність воєнних злочинів, чітко визначених у міжнародному праві.
«Катування, пограбування, насильницькі зникнення, залякування цивільних – усе це прямо заборонено Женевськими конвенціями. Тут немає двозначних трактувань», – пояснює Олена Кравець, експертка з міжнародного гуманітарного права.
Кримінальний кодекс України у ст. 438 відтворює ці норми, криміналізуючи жорстоке поводження з цивільними, пограбування, незаконне позбавлення волі та інші порушення законів і звичаїв війни.
«Зокрема, катування Степана – це класичний приклад порушення ст. 3 спільної статті Женевських конвенцій. Те саме стосується пограбувань та приниження жінок», – додає юрист-міжнародник Андрій Соломаха.
Правосуддя in absentia – але не без наслідків
Обвинувачених російських військових судили заочно. Їх вину підтвердили свідчення потерпілих та зібрані докази. Слідчі установили, що вони діяли як організована група і свідомо обирали цивільних як мішень. Усіх визнали винними за ст. 438 Кримінального кодексу України та призначили покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
«Вони не були під вогнем. Вони не діяли для самозахисту. Це були сплановані, повторювані злочини, скоєні проти беззбройних людей», – зазначає експертка Кравець.
«Ми хочемо правди»
Сьогодні Марина, Ганна та інші родини повернулися до своїх осель. Діти знову бігають їхніми подвір’ями, але кожне гучне клацання або вибух петарди повертає їх у той березень 2022 року.
«Ми не хочемо помсти, – каже Ганна. – Ми хочемо, щоб світ знав, що вони робили. Хай це буде в історії. Хай буде у вироку. Хай буде зафіксовано назавжди».
Тетяна Володарська
фото з відкритих джерел
Днепр сейчас, Женевські конвенції, Подгородное, Підгородне, Підгороднє, Тетяна Володарська, Украина сегодня, Харківщина, вирок, воєнний злочин, воєнні злочини, катування, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, пограбування, російські військові, свідчення, ст. 438, цивільні