Буковинський урочистий вінок з ковилою внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Це вид дівочого головного убору деяких рівнинних сiл Буковини, який використовується як святковий та весільний головний убір. Це спеціальна бісерна коронка чи циліндр, до яких кріпляться пучки ковили для декоративного ефекту. Про це повідомляє пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики.
Наразі обрядовий вінок з ковилою є важливою складовою весільного обряду у чотирьох селах Чернівецької області – Рідківці, Топорівці (традиція фіксується як поширена), Магала та Чорнівка (рідше).
У такому вінку дружки та наречена ходять запрошувати на весілля. Якщо історично такий вінок, в статусі урочистого, дівчина одягала на храмове свято чи до церкви (якщо вже заручена), на загальносільські свята чи для участі в вітальних делегаціях, то зараз у селах Рідківці та Топорівці, окрім власне на весілля, заведено одягати вінок з ковилою на сучасні свята, зокрема День села.
Прародичем цього елемента нематеріальної спадщини є «вінок з султанами» (Казахстан), а також вінки з ковилою дівчат-лазарок Софійського повіту (Болгарія). Етимологічно спорідненими до нього є ключівський вінок з гусячого пір′я, покутський та полтавський вінки з пір’ям павича. Якщо у буковинської нареченої на голові вінок з ковили, обов’язково нефарбованої, то у парубка – пучок фарбованої ковили на капелюсі.
На сьогодні традиція виготовлення унікального вінка, як в Україні, так в діаспорі, жива та стала етномаркером. Але ареал розповсюдження елемента суттєво звузився – від трьох районів до кількох сіл.
фото з відкритих джерел