Суд визнав окупанта винним у воєнному злочині та засудив до довічного ув’язнення. Експерти кажуть: це ще один крок до міжнародного трибуналу над Росією.
26 березня 2022 року, під час активних бойових дій на Чернігівщині, звичайна українська родина – Ірина, її чоловік Сергій, двоє дітей і брат Ірини Олексій – їхали із села Івангород у напрямку Ічні.
Вони рухалися автомобілем. Позаду в авто – ще одна сім’я. На дорозі було тихо. До того моменту, поки назустріч не виїхала колона російських військових бронеавтомобілів «Тигр».
«Ми побачили, як із бронемашини почали стріляти просто по нам. Без попередження, без причини. Машина зупинилася, брат вискочив і побіг за авто – і тоді вони добили його з іншого “Тигра”», – розповіла Ірина під час судового засідання.
Кулі пробили капот і лобове скло. Олексій отримав три смертельні поранення – у груди, обличчя та ногу. Він помер миттєво. Двоє дітей у цей час сиділи на задньому сидінні, сховавшись під куртками.
Повернулися, щоб знищити докази
Після обстрілу російська колона поїхала далі. Родина ховалася в кюветі, боячись навіть дихнути. Та за кілька хвилин один із броньовиків повернувся.
Із пасажирського місця вийшов старший розвідник російської армії Сергій Л. – військовослужбовець із частини, яка брала участь у наступі на Чернігівщині.
«Він підійшов до мого брата, подивився, чи живий. Потім забрав його телефон і разом з іншим солдатом розстріляв газовий балон у багажнику. Машина вибухнула», – згадує Ірина.
Авто вигоріло повністю. Разом із ним – тіло загиблого.
Суд і вирок
У листопаді 2023 року Прилуцький міськрайонний суд дозволив спеціальне досудове розслідування. А вже у березні 2024-го Ічнянський районний суд Чернігівської області визнав Сергія Л. винним у воєнному злочині, передбаченому ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України – порушення законів і звичаїв війни, поєднане з умисним убивством цивільної особи.
Суд ухвалив заочний вирок – довічне позбавлення волі.
У документі зазначено, що обвинувачений діяв умисно, розуміючи, що обстрілює цивільний автомобіль без будь-яких ознак військової приналежності, в якому перебували діти.
«Його дії не можна пояснити військовою необхідністю. Це свідоме вбивство. У салоні були малолітні діти, а автомобіль не становив жодної загрози», – йдеться у вироку.
Коментар юриста
Доктор міжнародного права Сергій Марченко зазначає, що дії засудженого є класичним прикладом порушення норм міжнародного гуманітарного права.
«Цей випадок підпадає під дію статей 27, 31 та 147 IV Женевської конвенції. Напад на цивільних, умисне вбивство та знищення майна, не зумовлене воєнною необхідністю, – це воєнний злочин. Але у ширшому сенсі – це злочин проти людяності. Такі епізоди мають розглядатися не лише в Україні, а й у міжнародних судах», – пояснює експерт.
“Кожен вирок – доказ для Гааги”
Експертка з міжнародного гуманітарного права Олена Сливинська наголошує, що подібні вироки українських судів мають прецедентне значення.
«Кожне рішення фіксує конкретний злочин і конкретного виконавця. Це фактична база для майбутніх процесів у Міжнародному кримінальному суді. Україна робить те, що мають робити всі держави: показує, що навіть на війні діє право», – говорить вона.
Голос родини
Ірина, сестра загиблого, каже, що вирок не поверне їй брата, але він – символ справедливості, якої вони чекали два роки.
«Ми не хочемо помсти. Ми хочемо, щоб світ пам’ятав, що це не просто війна – це вбивство людей, які їхали додому, з дітьми в машині. І щоб кожен, хто натискав на гачок, знав: покарання буде», – запевняє жінка.
Документально підтверджені
Згідно з даними Офісу Генерального прокурора станом на осінь 2025 року в Україні зареєстровано понад 130 тисяч воєнних злочинів, скоєних військовими рф.
Сотні із них – умисні вбивства цивільних, документально підтверджені та розглянуті українськими судами.
Випадок під Прилуками став одним із тих, де постраждала родина виступила в суді особисто, а свідчення дітей, які пережили обстріл, долучено до матеріалів справи як доказ гуманітарного злочину.
Доказова база
Українські суди продовжують розглядати справи про воєнні злочини заочно – поки більшість обвинувачених перебувають у рф або на окупованих територіях.
Але кожен вирок – це ще один цвях у доказову базу для майбутнього трибуналу.
Суд у Гаазі, зазначає юрист Марченко, не зможе ігнорувати ці рішення:
«Коли на лаві підсудних опиняться ті, хто віддавав накази – командири, генерали, політичне керівництво – саме ці справи стануть доказами. Вони вже зафіксовані. І правда – документально підтверджена».
P.S.
Історія родини, яка просто їхала додому, стала частиною великої хроніки війни.
Хроніки, в якій кожне ім’я – не цифра у статистиці, а доказ того, що справедливість, навіть відкладена у часі, – все одно настає.
Тетяна Володарська,
фото з відкритих джерел
Ічнянський районний суд, Гаага, Днепр сейчас, Міжнародний трибунал, Підгородне, Підгороднє, Сергій Л., Украина сегодня, Чернігівщина, вбивство Олексія, вирок окупанту, воєнний злочин, довічне ув'язнення, злочини проти людяності, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, порушення законів війни, розстріл цивільних, суд над військовим РФ