У Дніпропетровському художньому музеї розпочала роботу виставка творів живопису Миколи Глущенка, присвячена 120-річчю від дня народження митця.
Перший після вимушеної перерви і перший цьогорічний великий фондовий виставковий проєкт став приємною подією не тільки для співробітників, але й для друзів та гостей, без яких вже встигли «знудьгуватися» навіть музейні зали.
«Микола Глущенко. Без віз». Саме під такою, дещо дражливою в нинішніх умовах, назвою музей презентував яскраву і довгоочікувану експозицію кращих своїх творів легендарного українського художника Миколи Глущенка.
Проєкт – це не лише доступний тут і тепер вояж різними країнами, а й подорож до надзвичайного художнього світу, через який колись до української спільноти почала говорити своєю пластичною мовою Європа мистецька.
Микола Глущенко – особистість не лише виняткового хисту, а ще й цікавої долі, безперечно достойної художньої кінострічки. Весь його і життєвий, і творчий шлях минув під знаком подорожі. І мандрівка ця має доволі широку, як на радянського громадянина і художника, географію. Втім, уперше опинитися за межами рідного провінційного містечка, «перебратися» до старої багатої на культурну історію Європи Глущенкові довелося зовсім не від безтурботного і щасливого трибу життя…
За визначенням кураторів, цей проєкт стане чудовим подарунком мешканцям Дніпра, адже музеям далеко не кожного міста пощастило зберігати колекцію творів Миколи Глущенка, що кількісно сягає сотні живописних композицій.
«Ми ж обрали до експонування найвиразніші, з огляду на тему виставки, полотна», — запевняють автори проєкту, — «Пластично вивірені, дзвінкі і пружні в лінії, точні у ритмі, рвучкі і, часом, неочікувані в кольорі твори митця розгортають перед глядачем ряд краєвидів – гірських, морських, степових. Тут і панорамні, і камерні пейзажі. Тут і гарячий подих осені, і холодне зимове сонце, і смарагдове літо, і мелодійна весняна лірика. Тут Альпи і Карпати, Адріатика й Азовське узбережжя, Дніпро та Черемош, кримські кипариси і криворізькі кар’єри, великі міста і маленькі мальовничі села… і ще багато чого, що важко окреслити сухими топонімами чи тиражованими епітетами… Це варто побачити на власні очі. Своєрідна виставка-подорож орієнтована на найширше коло глядацької аудиторії».