Війна відкрила фронт не лише на полі бою, а й у тилу – серед тих, хто здає ворогу позиції. Один із таких випадків – справа Руслана Мандрикіна, який передавав координати українських об’єктів і мріяв підірвати танк у Дніпрі.
Сьогодні він у в’язниці, але суспільство запитує: чи справедливою є міра відповідальності?
Руслана Мандрикіна засудили до 5 років позбавлення волі за статтею “Колабораційна діяльність”. Він фотографував військові об’єкти та передавав їх росіянам через популярну соціальну мережу. Також відомо, що злочинець зберігав удома бойову гранату і мріяв підірвати український танк у центрі Дніпра. Чому такий термін ув’язнення? Розгляньмо механізми покарання за співпрацю з окупантами.
Колаборанти та правосуддя: як і за що засуджують зрадників в Україні
Після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Україна зіткнулася не лише з ворожими військами, а й із внутрішньою загрозою – колаборантами. Хто вони, як їх виявляють і яке покарання на них чекає?
Хто такі колаборанти згідно із законом?
Поняття “колабораціонізм” набуло конкретного юридичного змісту у 2022 році, коли Верховна Рада України ухвалила Закон №2108-IX. У Кримінальному кодексі з’явилася нова стаття – 111-1 “Колабораційна діяльність”.
Згідно з нею, до колаборантів належать особи, які:
- публічно заперечують збройну агресію рф проти України;
- закликають до співпраці з окупаційними адміністраціями;
- обіймають посади в незаконних органах влади, створених агресором;
- добровільно передають матеріальні ресурси чи об’єкти окупантам;
- організовують “референдуми”, “вибори” або інші дії на підтримку окупаційного режиму.
Механізм покарання: як це працює?
1. Виявлення та документування
Завдяки роботі спецслужб та правоохоронних органів (СБУ, Нацполіція) установлюються особи, що співпрацювали з окупаційними військами або співпрацюють із ворожими спецслужбами. Свідчення місцевих мешканців, фото, відео, документи, дописи у соцмережах – усе це може стати доказовою базою.
2. Слідство та обвинувачення
Після збору доказів відкривається кримінальне провадження. Справи колаборантів ведуть спеціалізовані прокурори. Часто вони мають заочний характер – якщо підозрюваний перебуває у розшуку .
3. Судовий розгляд
Справу розглядає суд, іноді – в особливому (спрощеному) порядку, якщо провина доведена, а підсудний/підсудна її визнає. Колаборантам, як і всім іншим підсудним, надається державний адвокат.
4. Покарання
Покарання залежить від ступеня тяжкості злочину :
- за публічне схвалення агресії – до 3 років позбавлення волі;
- за роботу в окупаційних адміністраціях чи інша діяльність на користь окупантів – 5–10 років;
- якщо дії спричинили тяжкі наслідки – до 15 років або навіть довічне.
Чому потрібно допомагати у розшуку та встановленню колаборантів?
Установлення та покарання колаборантів на деокупованих територіях – це не лише питання справедливості, а й питання національної безпеки та пам’яті про жертви війни. Саме ці люди сприяли подальшій окупації, допомагаючи ворогу закріпитися на українській землі. Вони передавали координати, вказували на проукраїнських активістів, волонтерів і військових, відкривали двері для знищення цілих сіл, вбивства мирного населення, депортацій та катувань. Їхня “допомога” не була невинною – вона стала частиною механізму, який прагне стерти Україну як державу.
Без справедливого покарання для таких осіб ми ризикуємо не лише повторенням трагедій, а й втратою віри суспільства в силу права. Це не про помсту – це про відновлення справедливості та запобігання новим злочинам. Колаборація повинна мати ціну – і ця ціна має бути досить високою, щоб зупинити інших від вчинення подібних злочинів.
Хто зрадник ?
Кожен колаборант – злочинець. Водночас у кожного свій шлях до цього злочину. Є ті, хто зрадив із переконань. Є ті, хто пішов на співпрацю через страх, тиск або для виживання. Суд іноді враховує такі обставини – і призначає умовне покарання, обмеження волі або штраф.
Утім, існують і такі випадки, як історія Руслана Віталійовича Мандрикіна. Його засудили на 5 років позбавлення волі – ніби й небагато, зважаючи на звинувачення про зберігання бойової гранати та співпрацю з окупаційними силами. Але чи справедливе таке покарання, якщо відомо, що Мандрикін діяв «сам від себе», не під примусом і не від відчаю , а за власними переконаннями, ідейно підтримуючи агресора?
Чи достатньо п’яти років для того, хто добровільно готовий допомагати ворогу? Питання риторичне. Адже саме такі люди – найнебезпечніші. Вони не бояться, не ховаються, не вагаються. Вони – переконані зрадники. І якщо трапиться загроза, саме вони будуть першими, хто наведе окупанта на українських патріотів.
Гіркий урок Херсонщини
Після звільнення Херсона у 2022 році було відкрито сотні справ проти колаборантів. Серед підозрюваних – псевдопосадовці, “директори шкіл”, так звані “депутати” окупаційних рад . Більшість із них отримали реальні терміни – від 5 до 12 років.
Проте цей приклад має стати попередженням і для відносно спокійних регіонів, таких як Дніпропетровщина. Ми не знаємо, хто серед нас – агент росії. Вони можуть працювати поруч: у транспорті, освіті, бізнесі. І лише завдяки щоденній роботі наших Сил Оборони і спецслужб ворог не зміг і, сподіваємось, ніколи не зможе увійти сюди. Але якщо окупанти таки спробують прорватися, саме ці “невидимі” колаборанти можуть першими вказати їм на родини військових, волонтерів, активістів – аби знищити тих, хто бореться за Україну.
Обличчя зради без маски
Повертаючись до Руслана Мандрикіна, бачимо приклад не просто співпраці з ворогом, а ідеологічної зради. Навіть відбуваючи покарання, він не зрікся своїх поглядів. Більше того – записав звернення до російської сторони із проханням занести його до обмінного списку. Це не гуманний жест. Це відстоювання власних інтересів і втілення бажань: повернення до рф. Для таких як Руслан створений проєкт «Хочу к своим», із однойменним сайтом, де формується база даних колаборантів, які виявили бажання через обмін виїхати до росії.
Людина, яка мріяла “притягнути” росію на українську землю, відкрито демонструє: вона не змінила своїх переконань. Коли його запитали, чи вчинив би він так знову, розуміючи наслідки, Мандрикін відповів:
“Всё равно я бы так сделал, ведь нам бы стало лучше.”
Але це “лучше” – не про добробут. Це ілюзія, створена багаторічною російською пропагандою, зомбуванням, фейками. За цим “лучше ” – реальність фільтраційних таборів, репресій, катувань і вбивств. Це не турбота, це шлях до знищення української державності.
І саме тому зрада має нести за собою не лише кримінальну, а й глибоку моральну відповідальність. Щоб кожен, хто сьогодні лише спостерігає, як сусід чи знайомий співпрацює з окупантами, мовчить про це, не робить вибору, чітко розумів: вибір колаборанта – це не помилка, це свідоме рішення проти власного народу. І воно не може залишитися безкарним.
📩 Якщо ти бачиш зраду – не відвертайся. Якщо співпрацював – не мовчи. Кожен має шанс зробити правильний вибір. Зроби свій – розкажи правду. Заповни анкету на сайті hochuksvoim.com/uk – поки ще не пізно.
Олександра Правденко
"Хочу к своим", TikTok і війна, Днепр сейчас, Підгородне, Руслан Мандрикін, СБУ, Украина сегодня, бойова граната, внутрішній фронт, ворог серед нас, воєнний злочин, воєнні злочини, закон про колаборацію, зрада, зрада Україні, зрадники, колаборанти, колабораційна діяльність, кримінальна відповідальність, національна безпека, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, окупація, російська агресія, справа Мандрикіна, суд над зрадниками