Ідея запуску тролейбусного руху у Дніпрі виникла ще в 1934 році. Розглядалось питання сполучення центральної частини міста тa віддаленого селища Амур-Нижньодніпровськ через залізничний міст замість автобусів. Проте, обрали трамвай. Протягом 1935 року побудували колії та відкрили пасажирський рух. Розповідають у департаменті транспорту та інфраструктури м. Дніпро.
Повернулись до теми тролейбусу вже після війни: в 1945 році було розроблено проект першої лінії від залізничного вокзалу до парка Шевченка. 3 січня 1946 року Міська рада постановила розпочати будівництво в дві черги: від вокзалу до Міськради (перехрестя сучасних проспекту Яворницького та Катеринославського бульвару) та від Міськради до парку Шевченка.
Окрім цієї гілки, планувалось поєднати Нижньодніпровськ та завод ім. К. Лібкнехта з центром через висоководний дерев’яний міст, що побудували радянські війська в 1944 році.
Гараж для обслуговування тролейбусів побудували на території трамвайного депо №1, на Озерній площі (зараз – проспект Яворницького, 119). Для запуску руху було виділено чотири тролейбуси “MAN” з цікавою долею. Працювали вони в Чернівцях, потім були вивезені до Румунії, повернуті до Киева, а вже звідти – прибули до Дніпра. Колір в них був блакитний.
7 жовтня 1947 року розпочато рух тролейбусів по маршруту №1, від хлібозаводу (перетин проспекта Яворницького та вул. Привокзальної) до вулиці Барикадної (Міська Рада). В січні 1948 року з Москви прибули ще дві машини МТБ-82, а в травні лінію продовжили до парка Шевченка через вулицю Вернадського.
У вересні та жовтні було отримано ще по три МТБ-82. Таким чином, на кінець 1948 року в місті було 12 тролейбусів. Стояли вони на узбіччі біля трамвайного депо №1, ремонтувались в гаражі на території депо.
Діяли вже два маршрути: Вокзал – Міськрада та Вокзал – парк Шевченка. У 1949 отримано ще 8 тролейбусів МТБ-82, збудовано лінію через дерев’яний міст, Новомосковське шосе до залізничного переїзду біля станції Нижньодніпровськ. Новий маршрут №3 рухався від вокзалу через центр до заводу ім. К. Лібкнехта. Цікаво, що через незадовільний стан доріг на лівому березі, під час дощів маршрут не діяв.
В 1951 році після завершення реконструкції Вокзальної площі всі три маршрути були подовжені від хлібозаводу безпосередньо до вокзалу.