Уздовж села Китайгород Царичанського району вивищується гора з казковою назвою – Калитва. Вона виникла внаслідок танення древнього льодовика і складається з меренових наносів. З цією місциною пов’язані численні легенди та перекази, пишуть “Вісті“. Жителі селища розповідають, що це одне з наймістичніших місць України, тож на самому вершечку гори «біси водяться», та що Калитва зберігає козацькі скарби. Так це чи ні – достеменно невідомо. А от що у старі часи тут водилися мамонти – підтвердження є. Років 5 тому недалеко від гори, на березі річки Оріль, науковці відкопали череп чималого мамонта.
КОПИТАМИ СТУКАЄ ТРОЯН
Загалом про гору Калитва (заввишки 145 метрів) іще у літописах та старовинних слов’янських казках згадується. Але чим вона була така видатна? Чи не мешкав тут сам Змій-Горинич? «Може, й мешкав!..» – хитрувато посміхаючись, зазначають місцеві жителі, й праві будуть. Бо ж здавна вважалося, що ця гора була певним «небезпечним місцем», «де усіляке могло й з вершником статися».
У казках згадується: саме тут знаходиться врослий у землю камінь (на краєчку поля Половецького), а на ньому напис: «Прямо підеш – смерть знайдеш, праворуч підеш – коня втратиш, ліворуч підеш – одруженим бути». Від цього каменя починалася так звана «стежка Трояна», відома із «Слова о полку Ігоревім». За тою стежкою в старі часи розходилися в різні боки, а потім знову сходилися три гілки Великого шовкового шляху, які приводили мандрівників до «землі Трояна»: Приазов’я, Крим і Північний Кавказ.
Є й інша думка щодо назви «стежка Трояна». Ніби це пов’язано з давнім божком слов’ян, який, за уявленнями наших пращурів, міг жити десь тут біля гори Калитва. Справа в тому, що у південнослов’янському фольклорі Троян – то демонічний герой, зачарована людина – з цапиними вухами і ногами, чи то з вухами віслюка(згадайте Коника-горбунка); іноді Троян-триголовий (пам’ятаєте легендарного Горинича?). Згадка про Трояна є не тільки в українському, а й у сербському фольклорі. У сербів називають «цар Троян» і вважають цього містичного героя нічним демоном, що мешкає в Троянському граді на горі Ціні. Він відвідує свою кохану ночами і залишає її, «коли коні з’їдають весь корм, а півні співають на світанку». Брат же коханої Трояна хоче позбутися демона: насипає коням піску замість вівса, півнів позбавляє голосу. Усе лише для того, щоб Троян затримався до світанку й був «знищений» сонячними променями. Й якось таки це йому вдається… Троян розтоплюється під сонячними променями. Отака ось історія. Та чи пов’язана вона з горою Калитва? Де тут ховається той демон?
Кажуть, його можна почути по стукоту копит. Бо ж хоч і схожий на людину – має ще й копита! На жаль, під час мандрів Калитвою нам не пощастило зустріти Трояна, хоча, може, то й добре, бо ж він усе-таки демонічна сутність! Цікаво, що на околиці гори, де нині заповідна зона, згідно з легендою, є й власне «зачароване місце», з якого важко вийти людині.
Легенди розповідають, що цю місцину у часи Половецькі зачаклував старий волхв – за те, що один хан забрав у нього доньку. «Допоки моя дитина не повернеться додому, ви блукатимете тут аж до самої смерті», – попереджав чаклун чужинців. Тоді половці, що прийшли на ці землі, так і залишилися назавжди у місцевих ярах, які тягнуться понад горою. Донька чаклуна загинула, не витримавши знущань хтивого хана, й він приховав її тіло, аби чаклун не дізнався про смерть рідної людини. Але таємниця вбивства розкрилася і волхв назавжди зачаклував воїнів і самого хана, а разом із ними й тутешню місцину. Кажуть, десь тут те місце й досі є, де тисячі половців загинули від мари блукань, де й нині маяться їхні ганебні душі. Хто у цю землю забридає – вже не знайде шляху назад.
ТАЄМНИЧИЙ «МАЙДАН»
Та під час мандрів Калитвою ми не наразилися на небезпеку, навпаки, відчули на собі лише позитивну енергетику, красу тутешніх земель!
Тим більше, що таких місць на горі та поруч з нею вистачає. Серед найцікавіших і, звичайно, містичних – старовинний «майдан», що розташований на самому вершечку гори.
На думку деяких дослідників, ця площа, що складається з численних курганів чи то земляних насипів, – храм чи давня обсерваторія, яку створили наші предки. За однією з версій, «майдани» були місцем для молитов і жертвопринесень. Дехто вважає такі географічні локації місцинами, де збиралися на раду козаки, а раніше – князівські дружини.
Не будемо сперечатися про призначення «майдану» на горі Калитва, лише зазначимо, що побувати на ньому дуже цікаво – місцина мальовнича й тут приємно побути на самоті. А які казкові сни сняться після того, як відвідаєш його!
СВЯЩЕННА КРИНИЦЯ
Є ще одна знакова локація поруч із горою Калитва – священна криниця! Вона розташована у довгому яру, який оповивають величні та трохи містичні за обрисами схили. Йдеш тим яром і бачиш, ніби на тебе дивляться зачаровані велетні, мов перевіряють твою душу й серце на чистоту й сміливість. Той яр десь за 500 метрів завершується біля криниці, поруч зведена невеличка капличка.
Раніше криниця була повноводною, її джерельна вода живила не тільки тіло, а й серця людей. Нині вона обміліла. З чим це пов’язано? Місцеві жителі кажуть, що коли почалася війна на сході України, сталася така біда – тоді криниця майже втратила воду. Але люди вірять, що незабаром в Україні настане мир і криниця знову наповниться джерельною водою. А як хто наважиться почистити колодязь – мир на рідній землі запанує тієї ж миті! Бо ж вода з криниці – зачарована! То росинки, які збирали дівчата на свято Купала з квітів, що ростуть у долині гори Калитва.
АНФІСА БУКРЕЄВА, ФОТО АВТОРА