У 2021 році Сергій закінчив Донецький медичний університет і був направлений у медзаклад Кривого Рогу, де через брак кадрів молодому інтерну довелося швидко перейти до самостійної практики.
Сьогодні він – ординатор евакуаційного відділення медичної роти 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони, де рятує життя українських воїнів.
Студент з окупації
Історія Сергія почалася в Горлівці, де він навчався саме тоді, коли розпочалися так звані “сепаратистські проєкти” лнр та днр. Молодий студент-медик швидко побачив справжнє обличчя нової “народної” влади.
“У кого автомат, той і правий”, – лаконічно характеризує ту ситуацію Сергій. Довелося терміново переводитися до Костянтинівки, де він ще пожив мирним життям, став інтерном, доки росіяни знову не “попёрли”.
У Кривому Розі через брак лікарів молодому спеціалісту довелося дуже швидко освоювати складну інсультну медицину та переходити до самостійної лікарської практики.
Вибір між фронтом і лікарнею
З початком повномасштабного вторгнення Сергій одразу хотів йти до армії. Однак зрозумів реальність ситуації: досвіду військової служби не мав, нічого не вмів у військовій справі, до ТЦК стояли черги, а лікарів катастрофично не вистачало.
“Розумів, що єдине правильне рішення на той момент: бути там, де потрібен”, – пояснює свій вибір медик. Він залишився працювати в лікарні, особливо враховуючи те, що чимало жінок-медиків виїхало за кордон.
Усвідомлення потреби
У серпні 2023 року, коли Сергію виповнилося 27, прийшло усвідомлення: кваліфіковані медики потрібні на війні. За власним вибором він пішов по мобілізації.
Після співбесіди з начмедом 108-ї бригади ТрО Іваном Миколайовичем отримав рекомендаційний лист на посаду та потрапив у навчальний центр.
“Проста палатка, відсутність будь-якого комфорту. Однак дуже швидко звик. Головне: роби, що скажуть, і голова ні про що не болить”, – згадує той період Сергій.
Несподівано йому дали звання молодшого сержанта та поставили начмедом “тимчасово”. Через 8 місяців його все ж відпустили до 108-ї бригади на домовлену посаду.
Робота в лазареті
“Основне моє робоче місце – лазарет. Надаю допомогу воїнам при контузіях, акубаротравмах, соматиці, неврологічних захворюваннях та інше. А ще багато консультую хлопців з підрозділів”, – розповідає про свою роботу медик.
У 108-й бригаді ТрО Сергія зустріли “як рідного”: поставили на всі види забезпечення, розмістили, навіть дали пароль від Wi-Fi. Згодом його направили у відрядження до Запорізького військового госпіталю для здобуття практики.
“Тепер працюю за компетенцією. У кого неврологічні проблеми – до мене. А вони на війні дуже поширені”, – каже лікар.
Особливості військової медицини
Сергій розповідає про специфіку роботи військового медика. Нещодавно до нього прийшов солдат з гвинтом у хребті, який служить у піхоті з рекомендацією “не піднімати важких речей”.
“Запитую: ‘А що ти робиш у піхоті?’. А він відповідає: ‘Якщо я не прийду, то хто змінить хлопців на нулі?’. З точки зору ситуації у країні – до цієї людини респект і повага безкінечна, а з точки медицини – неправильно”, – пояснює складність ситуації медик.
За його прогнозами, після перемоги буде великий потік солдатів, які відкладали проблеми зі здоров’ям: “Хлопці у цивільній історії штурмуватимуть лікарні. Буде дуже багато роботи. До цього треба бути готовими!”
Потреба у спеціалістах
На запитання про те, які медичні фахівці ще потрібні у бригаді, Сергій відповідає з посмішкою: “Якби була моя воля, то я б взяв ще одного невропатолога. Неврологічних хворих дуже багато, вистачить на всіх.”
Він пояснює різницю між цивільною та військовою медициною: “У цивільному житті, якщо є проблема ‘болить спина’ – лягай у лікарню, видужуй. А тут війна. Спина не ургентна, маємо чимало прикладів відкладеного лікування.”
Мотивація та розвиток
“Мотивує те, що у нас дуже сильна команда медиків. І ти маєш як мінімум відповідати її рівню”, – розповідає про свою мотивацію Сергій.
Завдання військових медиків, за його словами, чітке: “Рятувати воїнів, робити так, щоб боєць як можна швидше повертався до строю.” Це мотивує розвиватися, дивитися семінари, спілкуватися з більш досвідченими спеціалістами, засвоювати нові напрямки медицини.
Сьогодні Сергій уже молодший лейтенант, закінчив спеціальні курси: “У людини, навіть під час війни, завжди повинна бути перспектива, особливо у професійній сфері.”
Мрії про майбутнє
Після перемоги Сергій планує відпочити і, можливо, звузитися з неврології до нейрохірургії. Ще до війни він почав займатися інтервенційною медициною – на межі неврології та нейрохірургії.
“Це коли у людини є тромб у голові, але ще не інсульт. Є можливість порятувати такого пацієнта без важких наслідків для нього”, – пояснює медик.
На запитання дружини, що подарувати на день народження, Сергій не знає, що відповісти: “У мене все є! З’ясувалося, мені не багато потрібно…”
Його головна мрія проста: “Щоб закінчилась війна і з найменшими втратами з нашого боку.”
Служба, що формує
Історія лікаря Сергія – це приклад того, як війна змінює життєві пріоритети та показує справжню цінність речей. Від студента з окупованої Горлівки до військового медика 108-ї Кодацької бригади – шлях, який пройшли тисячі українців, обравши служіння Україні понад особистий комфорт.
Контакти для вступу до 108-ї Кодацької бригади ТрО:
- 0 800 337 803
- +38 066 447 6906
- +38 067 9974526
- Facebook: https://www.facebook.com/share/1778vGmLBv/?mibextid=wwXIfr
108 бригада ТрО, Днепр сейчас, Кодацька бригада, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, військова медицина, військовий медик, лазарет бригади, лікар тероборона, медик фронт, медичні спеціалісти ЗСУ, молодший лейтенант медик, невропатолог війна, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, рекрутинг медиків