Є приказка про те, що не отримати бажане деколи й є везінням. Історія двадцятивосьмирічної Марії з Нікополя Дніпропетровської області саме про це.
Казки про кохання
Марія з дитинства щиро вірила у різдвяне диво. Щороку вона обов’язково загадувала бажання – виконувала ритуал, про який дізналася від бабусі… Багато років усе задумане здійснювалося. Можливо, тому, що це були досить прості речі, а не щось на кшталт подорожі на Місяць чи автомобіля за 1 мільйон євро. Коли Марія була маленькою, загадувала, щоб батьки подарували іграшки – то Барбі, то Тамагочі… Пізніше – гітару. Якось була мрія про отримання першого місця у конкурсі з танців. А після закінчення школи хотіла вступити до університету на бюджет. Зрозуміло, що для виконання цих бажань було докладено чимало зусиль, хоча, ймовірно, без різдвяного дива не обійшлось.
У 2015 році Марія побажала, щоб визначений долею чоловік запропонував їй руку і серце. Була впевнена – це саме Віталік, з яким зустрічались уже три роки. Він постійно говорив, що кохає, мріяв про довге щасливе спільне життя… Саме після Різдва запросив її до ресторану, поговорити про дещо важливе. Збираючись на цю зустріч, Марія була переконана: прозвучить освідчення. Вона навіть устигла повідомити цю радісну новину родичам та подругам. Адже її різдвяні бажання завжди збуваються. Та замість здійснення мрії Марія дізналася, що Віталік хоче припинити стосунки, бо зустрів іншу…
Настанова від подруг
Особисту трагедію неможливо описати словами. Зникла не тільки віра у святкове диво, але й у жіноче щастя. Наступні півроку були дуже важкими. А коли вже почало здаватися, що «переболіло», дівчина дізналася: цю «іншу» її хлопець зустрів іще до розриву стосунків, кілька місяців вів подвійне життя. Мабуть, Марія була надто закохана та наївна, що не помічала цього. Отримавши таку звістку, у серці дівчини знову оселилися образа і розпач, здавалося, що щастя вже ніколи не буде.
Слід зазначити, що Марія – дівчина гарна і залицяльників було чимало. Та через втрату віри у кохання не звертала уваги ні на компліменти, ні на запрошення на чашку кави.
Минуло ще півроку… На календарі – 6 січня, ввечері повинні були принести вечерю рідні Марії, а вдень запланована зустріч із подругами. Вранці вона, як завжди, перевіряла електронну пошту. Серед привітань зі святом від різних магазинів помітила рекламу якогось сайта знайомств. Вона скептично поставилась до цього і видалила лист. А коли за обідом у кафе розповіла про це подругам, вони одностайно сказали: «Давай! Випробуй удачу! Ще й бажання сьогодні загадай, у тебе ж завжди після Різдва трапляється якесь диво! Подруго, не лови гав!»
Зять для мами
Після святкової сімейної вечері Марія все ж таки здійснила свій ритуал і загадала бажання. Близько дев’ятої ввімкнула комп’ютер, заповнила анкету, додала фотографії та написала кілька рядків про себе.
Приблизно дві години вона тільки й займалась тим, що відповідала на типові «Привіт. Як справи? Чим займаєшся?», «А вашій мамі зять не потрібен?», а ще видаляла непристойні пропозиції. Коли на годиннику було близько опівночі, хотіла видалити свою анкету та забути цю безглузду витівку. Як раптом перервався зв’язок Інтернету і дівчина пішла спати.
Вранці Марія отримала ще багато схожих повідомлень, та вже нікому не відповідала. Вирішила, що якщо людина не приділила навіть п’яти хвилин для того, щоб написати якесь цікаве, нешаблонне повідомлення, то це не варте її уваги. Тому наважилася відповісти лише одному парубку. Данило не полінувався продивитись її анкету. У повідомленні розповів, що також любить читати книжки і навів приклади улюблених. А ще – виказав враження її захопленням скелелазінням і написав, що завжди мріяв спробувати.
Виявилося, що Данило вже рік мешкає неподалік будинку Марії. Хоча це не допомогло б їм побачити один одного. Їхні шляхи не перетинались, тому що новий знайомий бував біля під’їзду Марії тільки о шостій ранку, під час прогулянки зі своїм собакою. Дівчина тоді ще спала. А ввечері він там проходив о сьомій, коли вона ще добиралася з роботи.
Близько тижня Марія та Данило спілкувались у месенджері, потім хлопець запропонував разом пообідати у кафе. Дівчина відчула, що зустріла саме свою людину. З ним було дуже легко спілкуватись, їхні життєві цілі та цінності співпадали майже на сто відсотків. Ще виявилось, що у них багато спільних інтересів, зокрема, захоплення цікавими книжками та подорожі, катання на ковзанах.
Минув рік. Святкового вечора Марія знову загадала: щоб визначений долею чоловік запропонував їй руку і серце. І коли у квітні пролунало освідчення, вона зрозуміла – це саме та людина.
Катерина Чередниченко, фото pixabay