Мікродвигунці у макросправі, або Незвичайне захоплення (фото)

Олександр Чаєв_Апостолове

Мікродвигунці у макросправі, або Незвичайне захоплення (фото)

2 февраля 2023 Новини, Цікаве

Мешканець Дніпропетрощини знайшов собі вельми незвичайну справу. Колекціонування та реставрація мініатюрних двигунів для авіамоделей — захоплення у наші часи доволі рідкісне. Воно потребує технічних навичок, зосередженості, а ще й художнього таланту. Це впливає і на характер збирача. Про таке незвичне хобі в інтерв’ю «Вістям Придніпров’я» розповів мешканець Апостолового Олександр Чаєв.

Олександр Чаєв_Апостолове

Для кожного з нас особисте захоплення має вагоме значення у житті, адже воно допомагає сконцентруватися, відпочити та зосередити свою увагу на власних думках. З іншого боку, можна сказати, що хобі — це певна медитація. Але чи може воно вплинути на характер та власні погляди? Олександр Чаєв, єдиний колекціонер і реставратор мініатюрних моторів для авіамоделей в Апостолівській громаді, має відповідь на це та інші запитання щодо цієї справи.

ВІД ЗВИЧАЙНИХ ДО РІДКІСНИХ

— Як виник інтерес до цього уподобання?

— Мене постійно приваблювало залізо, цікавився автомобілями, двигунами, ремонтом будь-яких речей… Почалось усе ще в дитинстві. У молодшому шкільному віці батьки віддали мене до художньої школи і мріяли, щоб я став художником. Проте кожного разу після уроків я ходив до авіамодельного гуртка і видивлявся у вікнах, як збирали та заводили двигунці. Але батьки були проти, оскільки вважали, що це не має сенсу та не потрібно мені. Я нічого не міг вдіяти, бо відчував, що це близьке мені…

— Коли я дивлюся на цю колекцію, можу сказати лише, що двигунів тут просто багато. А насправді — скільки моторів на цей момент у колекції?

— Понад тридцять двигунців, здебільшого відреставрованих та заведених. Від звичайних до рідкісних. Маю наголосити, що колекціоную винятково вітчизняні мотори. Цікавіше відновлювати старовинні екземпляри 60-80-х років.

Олександр Чаєв_Апостолове

— Як тривають етапи реставрації?

— Спочатку обираю мотор, потім купую. Проводжу повний огляд двигунця. «Розконсервація» — це вже розбір і абсолютне миття моторчика. Продовження огляду і доопрацювання деталей у процесі. Збирання, а потім обкатування за стандартного режиму. Знову огляд та миття, щоб не було зайвих дефектів зносу. Внаслідок цього мотор може піти у щадну консервацію, на авіамодель або, як у моєму випадку, — на штатив для колекції. Іноді є винятки, коли куплені мотори бувають «мертві» — неробочі, і в такому випадку підбираєш ідентичну пару, щоб відреставрувати попередній. Тоді процес займає більше часу.

— Де колекціонери або авіамоделісти купують такі двигунці, чи обмінюються ними?

— Я, наприклад, купую на інтернет-платформах або «по знайомству». Зараз важко замовляти. Я частіше перебуваю за кордоном, й іноді мотори «йдуть» від мене. Ніколи не обмінювався і не буду, бо вкладаю всього себе у кожну частину колекції.

— Колекціонери спілкуються між собою?

— Звісно, проте багато кого з них уже немає серед нас, адже моє захоплення вважається застарілим і більшість авіамоделістів були поважного віку. Досі маю моторчики, які вони мені подарували, і я їм дуже вдячний. Крім того, маю зв’язки в усій країні з колекціонерами, реставраторами, навіть зі спортсменами.

Олександр Чаєв_Апостолове

ЗРОБИВ СВОЮ СПРАВУ ТВОРЧОЮ

— Чи вам хотілося коли-небудь стати саме авіамоделістом?

— Більше ні, ніж так. Створення моделі триває приблизно два роки, що потребує чимало уваги, поки в мене стільки часу немає. Можна з кимось об’єднатись: один створить авіамодель, а я підлаштую двигунець. Зі сторони виглядає захоп­лююче…

— Відновлення моторів — це є певний вид мистецтва?

— Теоретично моторчики безпосередньо пов’язані з авіамоделізмом, що вважається синтезом спорту і технічної творчості. Однак я не авіамоделіст, мене не цікавить рівень спорту. Моя мета — щоб мотори працювали! А найголовніше — мали оновлений вигляд. Найважливіший творчий процес — фарбування. Підбір кольорів — це спосіб надання двигунцю індивідуальності, що є одним із провідних етапів реставрації. Тобто, кожен відновлений моторчик — мій, завдяки особливостям, які я йому надаю.

— То ця справа справді потребує художнього таланту?

— Я не заперечую, що в мене є художній талант: так, я вмію малювати, але це не моє. Відповім відверто — так, моя справа зробила мене художником, і тому я зробив свою справу творчою. Навіть коли перебуваю по роботі в іншій країні, думаю, як надати кожному мотору власний художній ескіз. Крім того, це потребує посидючості і терпіння, що не кожна людина має. Тому деякою мірою це захоплення перетворило мене на самотнього інтроверта.

— Яка головна ціль цієї справи?

— Я вже говорив, що хочу, щоб усі мотори були в робочому стані. Та головна мета — спадок, залишити не тільки двигунці, а й знання, ідею. Раніше була мрія — створити власний гурток у нашому місті, аби передати знання іншим охочим, крім своїх дітей. Щоб моя справа продовжувалась, я маю «розширяти горизонти». До того ж залучав друзів, знайомих, колег, та не кожного це цікавить.

Олександр Чаєв_Апостолове

НЕДЕШЕВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

— А чому мікродвигунці — то захоплення не для всіх?

— Насправді реставрація та колекціонування — недешеве задоволення. Крім купівлі мотора, потрібно вкласти в нього душу, відновити. Тим паче, коли маєш родину та інші обов’язки. Ціна одного двигунця залежить від його приналежності. Є пілотажні, швидкісні, кордові (запускаються на тросі), бійцівські або навчально-тренувальні моделі (МК-17). Це може бути від 200 до 10000 гривень, залежно від того, чи звичайний двигун, чи рідкісний.

— Чи маєте «фірмову» пораду для майстрів своєї справи?

— Головне — не зупиняйтесь на досягнутому та поширюйте своє захоплення, заохочуйте. Не скупіться на знання! Вони можуть допомогти знайти себе.

КАТЕРИНА ЧАЄВА,
ФОТО АВТОРА

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Прокрутить вверх