Як відомо, з попередніх досліджень і багатьом – з особистого досвіду, зберігати секрети важко. Автори дослідження вирішили оцінити, наскільки це складно, використовуючи методи статистики.
Психолог Майкл Слепейн і його колеги з Колумбійського університету в Нью-Йорку попросили дві групи людей (добровольців в інтернеті та групу, набрану в Центральному парку Нью-Йорка) відповісти на питання анкети про особисті секрети, здоров’я та добробут. Серед варіантів секретів, з яких пропонувалося вибрати, були зрада партнеру, злодійство, недбале ставлення до роботи, сексуальна орієнтація, аборти та вживання наркотиків. Усі анкети були анонімними, повідомляє “Радіо Максимум”.
Були в анкетах і питання про те, як вони зберігали свої секрети – розповідали обраним особам або не розповідали нікому, тримали в таємниці завжди чи зрештою розкривали карти. Про ті секрети, які учасники дослідження не розповідали нікому, вчені ставили додаткові питання:
- “Як часто ви думаєте про свою таємницю взагалі”,
- “Як часто ви думаєте про свою таємницю в присутності того, кому, на вашу думку, про неї не можна знати”,
- “Як часто вам доводиться замовчувати про речі, що стосуються вашої таємниці”.
Психологи також просили учасників дослідження за 13-бальною шкалою оцінити вплив таємниці на їх добробут: оцінка 0 означала, що секрет зовсім не впливає на якість життя, 6 – що життя стає значно кращим, а -6 – про те, що людина страждає від того, що має щось, про що не можна говорити. Крім того, учасники мали відповісти на низку питань про своє здоров’я.
Виявилося, що 97% учасників мали хоча б одну історію про себе, яку колись доводилося тримати в секреті, а в середньому у кожного налічувалося 13 таємниць (з 38 восьми варіантів, наведених в анкеті), з яких п’ять – таких, про яких людина ніколи нікому не розповідала. Найпопулярніші секрети – про потяг до когось, крім свого партнера та про романтичні стосунки, які доводилося приховувати. З’ясувалося також, що люди вдвічі частіше зберігають такі історії у повній таємниці, ніж довіряються хоч комусь.
Цифри, зібрані та оброблені Слепейном та його колегами, показують, що не сам секрет, а неможливість розкрити його хоч комусь псують людям настрій та підриває здоров’я. Люди, які повідомляли в анкеті, що згадують про свої таємниці раз на тиждень чи менше, отримали в середньому 66 зі 100 балів у загальній оцінці здоров’я, а ті, які думали про свої секрети щодня – лише 49, а оцінка впливу секрету на душевний стан цих двох груп відрізнялася на два бали. Цікаво, що причини такого різного ставлення до своїх таємниць, мабуть, були суб’єктивними, оскільки в обох групах необхідність зберігати ті самі таємниці могла як глибоко зачіпати, так і залишати людей байдужими.
Такі разючі – і незрозумілі – відмінності здивували вчених. Доктор Слепейн схильний пояснювати їх індивідуальними психологічними особливостями, наприклад, схильністю мучитися від невирішених питань. Вчений також передбачає, що здатність приховувати факти своєї біографії розвинулася у Homo sapiens тільки після появи мови – тобто досить пізно за мірками еволюції.
фото з відкритих джерел