Історична драма «Чорнобиль» від телеканалу «НВО», яку жваво обговорював увесь світ, повернула тему радіації в інформаційне поле. 34 роки після аварії, здавалося б, достатньо часу, аби страх переварився. Але він живе донині, хоч і локалізований у свідомості межами 30-кілометрової зони відчуження. Однак радіація куди ближча до нас, ніж можемо уявити.
28 вересня оперативники Служби безпеки України заарештували у Львові чоловіка під час спроби продажу за 40 тисяч гривень 17 джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ). Будь-яка спроба продажу радіоактивних матеріалів одразу потрапляє в поле зору спецслужб. Зацікавленими покупцями можуть виявитись якраз правоохоронці. Тому за свої дії чоловіку доведеться відповісти за 265-ю статтею Кримінального кодексу. Швидше за все, він кілька років проведе за ґратами. Тому техногенна радіація – це не лише аварія на ЧАЕС. І знання про те, як реагувати та правильно діяти у випадку виявлення джерела іонізуючого випромінювання, потрібно сьогодні мати.
КУДИ БІГТИ, КОМУ ЗДАВАТИСЯ?
Давайте розглянемо чисто гіпотетичну ситуацію. Звичайна людина звернула увагу на предмет із значком радіаційної небезпеки, який хтозна-коли опинився серед хламу в гаражі чи дворі. Або випадково натрапила на нього в металобрухті, зруйнованому цеху підприємства, підвалі, звалищі… Місце знахідки не має значення. Логічно виникає запитання: як діяти? Можна, звісно, махнути рукою. Мовляв, лежало собі роками, і ще полежить. А раптом предмет потрапить до рук дітям? Чи якомусь «кулібіну», котрий вирішить його розібрати? Тоді що?
Людмила Богдан – фахівець із підтримки експлуатації атомних станцій та начальник департаменту радіаційної безпеки компанії «НТ-Інжинірінг» стверджує, що «…. все залежить від радіоактивного елементу, який знаходиться в джерелі. Якщо випромінювання потужне, то людина, потрапивши в поле дії, може отримати радіаційні опіки. А це важка травма, яку примочками не вилікуєш. Якщо джерело малопотужне і мікрочастинки з повітрям опиняться у легенях, чи осядуть у шлунку, то повільно, але невпинно опромінюватимуть клітини, змушуючи їх мутувати. І в обох випадках це може стати причиною онкологічних захворювань». Отже, для власної безпеки ДІВ ніколи не варто розбирати і краще правильно його позбутися.
Згідно з опитуванням, яке в Дніпропетровській області провів Київський міжнародний інститут соціології, переважна більшість громадян відповіла, що, виявивши підозрілий предмет з ознаками радіоактивності, звернуться до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (61%) або поліції (41%). Завдання поліції – організація периметра, евакуація людей за потреби, охорона знахідки та з’ясування походження джерела іонізуючого випромінювання. Правоохоронці запевнили: також мають дозиметри, але їх замало для великої області. Тому співробітник поліції може хіба візуально, за маркуванням пересвідчитись, що виявлений предмет небезпечний.
За словами Михайла Ішичкіна – головного фахівця відділу інженерно-технічних заходів та оповіщення ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, «рятувальники є лише однією з ланок у розробленому механізмі реагування. Коли ДСНС отримує повідомлення, ми виїжджаємо на місце і з дозиметрами робимо зовнішній огляд підозрілого об’єкта для убезпечення людей та виявлення масштабів можливого забруднення. А ось аналізувати вміст джерела чи переміщувати його – то вже робота інших служб. Про виявлення ДІВ поліція та ДСНС обов’язково повідомляють оперативного чергового управління Цивільного захисту області та місцеві органи влади, залучаються Державна екологічна інспекція, Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України, Центральна інспекція з ядерної та радіаційної безпеки, Державний міжобласний спецкомбінат «Об’єднання «Радон».
ЩО ТАКЕ «РАДОН»?
Державне спеціалізоване підприємство «Об’єднання» Радон» – це 5 комбінатів, які займаються зберіганням радіоактивних відходів, отриманих унаслідок ведення промислової діяльності. Дніпропетровський комбінат почав працювати у 1961 р. й обслуговує 5 областей України: Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Донецьку та Кіровоградську.
Керівник Дніпровської міжобласної філії «Об’єднання «Радон» Віктор Олександрович Свідерський малопублічний. Однак, почувши про тему, яку хочемо порушити, охоче погодився на зустріч.
– Про ядерну безпеку в нас говорять винятково в розрізі Чорнобиля, а це неправильно. Адже в області – сотні промислових підприємств, які володіли і володіють тисячами джерел іонізуючого випромінювання. Спеціалісти, котрі з ними працюють, знають, як це робити правильно і з мінімальною шкодою для здоров’я. Коли у ДІВ закінчується термін експлуатації, він стає радіоактивним відходом. Ми приїжджаємо, забираємо його та транспортуємо до сховища. Це наша планова робота. Трапляються й ситуації, коли вилучаємо втрачені ДІВ. Пересічні громадяни до нас просто ще не зверталися, найчастіше повідомляє поліція або місцева влада. Цього року ми тричі утилізували покинуті ДІВ.
– Чи достатньо маєте обладнання для ідентифікації та роботи з ДІВ?
– За останні 10 років ми отримали дуже багато міжнародної допомоги. Сьогодні маємо навіть власний мобільний спектрометр, який дає змогу на місці визначити, який радіоактивний елемент у виявленому джерелі. Тобто, коли стається якась аварія, бригада спрацювала і вилучила радіоактивний матеріал, ми знаємо, що веземо, як із ним правильно працювати, на якій відстані перебувати, які потрібні захисні заходи.
За словами Віктора Свідерського, зараз в Україні діють світові стандарти зберігання радіоактивних відходів у спеціальних контейнерах. Вони проходять жорсткі випробування на стійкість до вогню, механічних деформацій, герметичність, дію хімічних речовин. Це дало змогу раціональніше використовувати площу сховища. Якщо за старими технологіями у підземні колодязі могло вміститися близько 10 ДІВ, то контейнер здатен сховати близько 40.
БЕЗПЕКА ПОНАД УСЕ
Детально описуючи систему реагування на факти виявлення радіоактивних елементів чи приладів з ядерними технологіями, ми не ставимо за мету посіяти страх чи породити нову хвилю радіофобії. Навпаки. Хочемо зазначити, що в області діє відпрацьований механізм подолання техногенних аварій із радіацією. Є досвідчені фахівці, обладнання та технології, які дають змогу контролювати таку страшну радіацію. От тільки справа за малим. Не бути байдужими. Будь-який предмет із значком радіаційної небезпеки – річ убивча. У господарстві така точно ніколи не знадобиться. А ось шкоди може наробити великої. І наостанок. Добровільне повідомлення про радіаційні матеріали не карається законом. За таких обставин усі фінансові витрати за вивезення та захоронення джерел іонізуючого випромінювання здійснюються із резервних фондів місцевих органів влади. Як кажуть у народі: «Дякую Боже, що забираєш грошима».
ДОВІДКА
Служба порятунку ДСНС України: 101.
Поліція: 102.
Гаряча лінія проєкту «КРОК до безпеки»: 0800 21-41-61.