Командир відділення 108-ї бригади тероборони з позивним “Борода” розповів про службу на найгарячіших ділянках фронту та порятунок побратимів. Військовий з Вугледара мобілізований у Дніпрі та вже встиг проявити себе як лідер.
Володимир “Борода” потрапив на військову службу у серпні 2024 року після мобілізації в Дніпрі. Раніше строкову службу не проходив і не планував воювати, але коли прийшла повістка, не став ухилятися.
“Жодного армійського досвіду, та для себе вирішив: якщо мобілізують, переховуватися та ухилятися не буду. Вважаю, що чоловіки мають стояти стіною за рідних і близьких”, – розповідає військовий.
Володимир родом з Вугледара на Донеччині, де працював шахтарем. Рідне місто давно в окупації, а війна розкидала всю родину по світу – дружина з дочкою у Німеччині, мати також за кордоном, а він на фронті.
Попри те, що “Борода” порівняно недовго у 108-й бригаді тероборони, він вже встиг себе проявити. За лідерські якості його призначили командиром відділення. Після підготовки військовий одразу потрапив до батальйону “Степових хижаків”.
Найважчі спогади у “Бороди” пов’язані з позицією “Єнот” на Донеччині, де підрозділ постійно перебував під обстрілами. “Як заходиш на позицію – позаду постійні розриви, немов у кіно зі спецефектами! І виходиш – так само. Дуже небезпечно”, – згадує воїн.
За його словами, до позиції треба було добиратися 2 кілометри під мінометним вогнем та атаками дронів, а останні 500 метрів – перебігати поле під артобстрілом. “Ти біжиш, а неподалік тебе все вибухає. Справжнісінький голівудівський блокбастер!”, – описує командир.
Змінювалися на позиції через кожні три доби, і кожного разу доводилося евакуйовувати поранених побратимів. Сам “Борода” також рятував пораненого напарника, якого поранив уламок міни після скиду з ворожого дрону.
“Евакуювали ми його по сіряку, під дощем. Це нам лише на руку зіграло, тому що під дощем пташечки противника не бачать”, – розповідає військовий про порятунок товариша.
Надавши першу допомогу та накривши пораненого термоковдрою, бійці чекали медиків кілька годин. Через розмиті дороги та обстріли довелося нести пораненого на ношах майже 2 кілометри назустріч евакуаційній групі.
Зараз “Степові хижаки” знову на Донеччині тримають оборону. “Хочеться просто, щоб все закінчилося. З яким би задоволенням я зустрівся з дружиною, дитиною та мамою!”, – каже “Борода”.
Військовий особливо відзначив роль капелана отця Миколая та психологині Марини, яку бійці називають “позитивчиком”, у підтримці морального духу підрозділу.
Нашим захисникам потрібна підмога. Телефон нашого рекрутингового центру 0 800 337 803.
Вакансії у нашій бригаді дивіться на Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/1AomFS73tX/?mibextid=wwXIfr