Синдром утраченої можливості

Що таке «синдром утраченої можливості» та як його позбутись

20 октября 2022 Здоров’я, Новини

Постійний пошук нових вражень, бажання знати все та бути в декількох місцях одночасно, а також страх щось пропустити із розваг чи не досягти бажаної кар’єрної сходинки, нав’язлива тривога, що виникає у зв’язку з цим, — це психологічний розлад. Медичним терміном він характеризується як «синдром втраченої можливості», або Fomo. Що призводить до його виникнення та як позбутись цього — розбирались «Вісті».

ЛЮДСЬКА ПСИХІКА

Уперше визначення «синдрому утраченої можливості» виникло у 2004 році. Дане захворювання набуте, але з ним легко впоратись. «Це страх щось пропустити у житті. Байдуже, що це може бути: робота, навчання, відпочинок або зустріч із друзями. У людини з’являється нав’язливий страх, що без неї відбувається щось цікаве, краще. Цим здебільшого страждають більш активні громадяни. І вони намагаються втиснути у свій щільний графік іще більше активності, охопити увагою все, що саме для них важливо в цей момент», — говорить психолог Анна Збаранська.

Основним симптомом такого стану вона називає відчуття тривоги у людини, яке виникає тоді, коли під рукою немає телефону або доступу до Інтернету і соціальних мереж. «Може виникнути відчуття провини чи сорому; людина вважає, що вона не продуктивна, не досить цікаво проживає своє життя. Їй здається, що всі навколо розважаються, крім неї, а вона стоїть на місці, не розвивається», — описує проблему психолог.

Найголовнішою рушійною «силою» таких думок є соціальні мережі, де люди викладають фото та відео свого відпочинку, розповідають про досягнення. «У того, хто страждає на «синдром утраченої можливості», виникає бажання бути оціненим іншими. І головне, щоб ця оцінка була позитивною. Вони постять багато контенту, аби показати, що їхнє життя нічим не гірше, ніж у інших. Це еволюційно логічний механізм, коли особистість хоче бути частиною групи, бути активною, комунікабельною тощо. Коли думає, що її зараз виключать із групи або нікуди не запросять, то це означає «загибель». Наш мозок живе за такою ж системою, як і тисячу років тому, коли бути частиною групи означало виживання, а виключення — загибель», — говорить Анна Збаранська.

Також серед симптомів розладу — бажання подобатись людям та отримувати весь час за це заохочення. Що є «нагородою» — неважливо. Це можуть бути якість повідомлення, підтримка, навіть «лайки» у соціальних мережах. Деякі психологи вважають, що синдром виникає як захисний механізм людської психіки, коли сама вона незадоволена своїм соціальним життям.

ПРАВИЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ

Найчастіше «синдром утраченої можливості» проявляється як відчуття нудьги та самотності, бажання зайти до соціальних мереж навіть під час спілкування із рідними, урочистого сімейного заходу чи прийняття їжі. «Ми не можемо жити в такому ритмі постійно. Повинні бути моменти, коли людина має просто полежати на дивані з книжкою, розслабитись. Але в тих, хто страждає на такий синдром, час, проведений наодинці з собою, без досягнень, роботи чи розваг, може викликати депресію, тривож­ність», — зазначає Анна Збаранська.

За словами психолога, такі люди повинні пам’ятати, що встигнути все неможливо, а те, що вони не пішли на вечірку, а обрали проведення часу з рідними чи просто хочуть побути на­одинці — не робить їх гіршими, а вибір — неправильним. «Потрібно правильно розставляти пріоритети. Слід розраховувати не на соціальне заохочення, а прислуховуватись до свого внут­рішнього стану: наскільки хочеться зараз відвідати ту чи іншу активність. Слід обирати в таких ситуаціях себе, а не те, що модно чи престижно», — запевняє Анна Збаранська.

ТАМАРА БЄЛКІНА

фото із відкритих джерел

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Прокрутить наверх