Зараз країна переживає один із наймасштабніших інфраструктурних, соціальних і гуманітарних зламів у своїй новітній історії. Війна знищила не просто будівлі — вона торкнулася самої структури повсякденного життя, змусивши мільйони людей шукати інший дім, іншу роботу, іншу реальність.
На тлі цієї трагедії поступово формується новий вимір — відбудова, яка давно перестала бути локальним ремонтом після обстрілів чи тимчасовим латанням пробитих дахів. Це цілеспрямоване конструювання майбутньої України.
Масштаб руйнувань не має історичних аналогів у сучасній Європі. Та, попри це, країна не тільки вистояла — вона почала будувати. Не з нуля, а з болю, попелу й уламків — із того, що ворог намагався залишити порожнім.
Для Олени Іванців із Нікополя відбудова почалася з рішення повернутися. Її квартира на п’ятому поверсі залишилася без вікон і частини стіни після ворожої атаки. Упродовж повномасштабного вторгнення рф вона виїжджала двічі — спочатку до родичів у Кривий Ріг, потім до Дніпра. «Спершу був глухий удар, а потім — тиша. Дуже дивна, неприродна. Я дивилася на стіни й думала: все, це кінець моєму дому. Я не думала, що повернуся, але ключі про всяк випадок залишила сусідці. Не знаю навіщо, мабуть, автоматично». Після обстрілу її квартира в Нікополі стала непридатною для життя. Додому жінка повернулася навесні 2025 року, коли в будинку з’явилися будівельники. «Я не вірила, що тут можна буде жити, — говорить вона. — Але коли вставили вікна й дали світло, відновили стіну – я зрозуміла: це вже не руїна, це знову дім». Компенсація за програмою «єВідновлення» покрила ремонт, який вона самостійно не змогла б оплатити. «Зараз я не накреслюю великих планів. Я хочу простого — щоб тут було тепло і тихо», – говорить жінка.
Прифронтовий досвід і локальні приклади стійкості
Дніпропетровська область, яка стала тилом і захистом для мільйонів переселенців, водночас переживає постійні удари. Попри це, регіон залишається одним із лідерів практичного відновлення.
Після підриву Каховської ГЕС область опинилася на межі техногенної кризи. Водопостачання Нікополя, Марганця і частини Криворізького району виглядало загрозливо. За рекордні строки були збудовані нові водозабори, модернізовано системи подачі води, проведено десятки кілометрів резервних трубопроводів. Роботи виконували цілодобово — від інженерів і технічних бригад до міжнародних партнерів, які виділили кошти на критичні ремонти.
Сергій — інженер водоканалу з Марганця. Після підриву Каховської ГЕС він працював по 18 годин на добу. Разом із колегами прокладали резервні трубопроводи в умовах дефіциту води й постійної загрози обстрілів. «Просто знали: якщо не запустимо воду — місто не виживе. Коли у тебе місто без води — це не вибір. Це або ти робиш, або стається катастрофа. Було і страшно, і важко, але якщо ми не зробимо – ніхто не зробить», – говорить Сергій. Героєм він себе не вважає. Сьогодні система працює, а Сергій повернувся до звичайного графіка, хоча слово «звичайний» тут умовне.
За останні два роки в області відновлено десятки шкіл і дитячих садків. У Дніпрі модернізовано укриття в освітніх закладах, в окремих громадах уже створено підземні навчальні простори. У Нікополі, який регулярно потерпає від ударів, відбудовано частину лікарень, ЦНАПів і житлових будинків. За експериментальною програмою уряду громади почали самостійно ухвалювати рішення про початок ремонтів багатоквартирних будинків — без тривалих погоджень з ОВА. Це скоротило строки відновлення вдвічі.
Дніпропетровська область — одна з найбільш атакованих у контексті енергетичної інфраструктури. Підстанції, лінії електропередач, генератори часто стають мішенями. Але швидке відновлення стало нормою: пошкоджені об’єкти ремонтують за години або дні, а не за тижні. Це результат узгодженої роботи енергетиків, місцевої влади та міжнародних партнерів, зокрема ЄІБ, який фінансує ремонтні роботи та закупівлю обладнання.
Дніпро прийняв одну з найбільших хвиль переселенців. Багато хто отримав компенсації на ремонт чи купівлю нового житла. Частину гуртожитків перетворено на сучасні центри тимчасового проживання. Проте область стикається з проблемою — нестача земельних ділянок для будівництва доступного житла та обмеження в міській забудові.
Ірина та Олександр Онищенки із Зеленодольська Криворізького району довго не могли назвати себе мешканцями Дніпра. Спочатку жили в спортзалі, потім – у гуртожитку. «Ми були «тимчасові». Скрізь. У документах, у житті. Найважче було, коли ми просто поїхали, кинули все, що було, все наше життя. Наприкінці 2021 року ми завершили ремонт у будинку, купили нові меблі та техніку. Дуже довго працювали, аби придбати все це», — розповідає Ірина. Сертифікат на нове житло вони отримали після двох років очікування. «Це був дивний момент. Радість і страх одночасно. Радість — бо з’явився шанс. Страх — бо ти знову починаєш із нуля. Це не наш старий дім, але вперше за довгий час ми можемо зачинити двері й знати, що завтра нас не попросять виїхати. Ми не мріємо про велике, просто хочемо стабільності і спокою. Зараз для нас усіх це розкіш», – говорить Олександр. Для таких родин відбудова — це не повернення до минулого, а можливість знову планувати майбутнє.
Безпрецедентна житлова криза
За час повномасштабної військової агресії Україна втратила те, що міжнародні експерти назвали “безпрецедентною житловою кризою”. Понад 236 тисяч будівель було зруйновано або пошкоджено, що еквівалентно утраті близько 10% усього житлового фонду країни. Майже
2,5 мільйона одиниць житла стали недоступні для проживання. Для порівняння: це кількість людей, яка перевищує населення Харкова та Львова, разом узяті.
Масштаб розселення є виокремлюючим чинником цієї катастрофи. Близько 10,6 мільйона українців — майже чверть довоєнного населення — покинули свої домівки. Дві третини із
3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб зазнають критичних труднощів із оплатою житла. За даними Міжнародної організації з міграції ООН (МОМ), переселенцям доводиться витрачати на оренду 50% та більше своїх прибутків, що призводить до виснаження сімейних заощаджень та посилення соціальної вразливості.
Експертиза МОМ засвідчує, що криза глибша, ніж просто числа. Як зазначили дослідники, нестача муніципального житла та регульованого ринку оренди створила ідеальний шторм для соціального колапсу. “У багатьох унаслідок залежності від ринку оренди сімейні заощадження вичерпано”, — йдеться у звіті. Голова місії МОМ в Україні Роберт Тернер наголошує: “МОМ прагне допомогти внутрішньо переміщеним особам та громадам, які їх приймають, будувати довгострокове майбутнє. Це передусім здобуття нових навичок, пошук роботи та забезпечення стабільного житла”.
Механізми підтримки
Житлова криза торкнулася майже кожної української сім’ї. Руйнування житла й масштабне переселення зробили ринок оренди хаотичним і виснажливим. Внутрішньо переміщені особи витрачають на оренду половину свого доходу й більше, а їхні фінансові резерви вичерпані. У великих містах — Дніпрі, Києві, Львові — ринок став досить напруженим, ціни зросли, а пропозиції в доступному сегменті практично не було.
Економістка з ринку нерухомості Марина Лавренюк зазначає, що нинішня ситуація «є результатом одночасного попиту з боку місцевих жителів, релокованого бізнесу та переселенців», і підкреслює, що Дніпро став одним із найбільш перевантажених центрів орендного ринку.
Водночас урбаніст Олег Поліщук вказує на глибшу проблему: «Рівень житлового забезпечення ще до війни був недостатнім. Війна лише оголила хронічний дефіцит муніципального житла, який держава десятиліттями ігнорувала».
Натомість країна запустила безпрецедентні механізми підтримки. Програма «єВідновлення» стала центральною опорою для сотень тисяч родин, які втратили житло. Це перша в історії незалежної України система, що працює одночасно з малою, середньою і великою відбудовою. За час її дії понад 145 тисяч родин отримали допомогу на загальну суму більш як 52 мільярди гривень. Для порівняння, це рівнозначно річному бюджету середнього регіону України. Система містить дві категорії: виплати за дрібні ремонти (категорія А) середнім розміром 70,8 тисячі гривень та капітальні ремонти (категорія В) із середньою компенсацією 341,5 тисячі гривень.
Крім того, майже 28 тисяч родин отримали сертифікати на придбання нового житла замість знищеного, на загальну суму 40 мільярдів гривень. Із них більш як 18,6 тисяч сімей уже скористалися цією можливістю, що свідчить про практичну дієвість механізму. Особливо важливо, що для ВПО уряд окремо перерозподілив 15 мільярдів гривень, визнаючи гостроту їхньої ситуації. Програма розбудови на власній ділянці, запущена на початку року, дала змогу 704 родинам отримати кошти першого траншу на загальну суму 850,2 мільйона гривень.
Аналітик у сфері державної політики Андрій Головін наголошує: «єВідновлення — це перший український інструмент, який реально працює швидко. Система цифрова, горизонтальна, без зайвого паперу. Громадяни фактично вперше бачать державну програму, що реально полегшує життя».
Однак експертка з антикорупційних практик Катерина Дорошенко озвучує й інший бік: «Програма масштабна, але контроль нерівномірний. Є громади, які працюють блискуче, а є такі, де процеси зупиняють місцеві чиновники. Відбудова не може залежати від людського фактора на місцях».
Фіксація руйнувань без перешкод
Суттєво спрощено й механізм фіксації руйнувань. Раніше людині, чий будинок був повністю недоступний через бої або замінування, потрібно було знайти фото з різних ракурсів, надати додаткові підтвердження. Тепер досить одного загального ракурсу або супутникових даних. Це особливо важливо для прифронтових районів, де доступ до місць руйнувань залишається небезпечним. Дистанційне підтвердження втрат дає можливість тисячам сімей отримати допомогу, не ризикуючи життям.
Такі рішення суттєво зменшують бюрократію та змінюють підхід держави до громадянина. Обов’язок доказування втрати більше не лежить на людині, яка пережила трагедію. Навпаки, залучення Державного космічного агентства України для отримання супутникових знімків та включення підрозділів Збройних сил до збору даних дає змогу оминути фізичні перешкоди й прискорити верифікацію пошкоджень.
Віцепрем’єр-міністр із відновлення України Олексій Кулеба наголошує на цьому ходові: “Ми розширюємо можливості для дистанційного обстеження в межах програми єВідновлення. Маємо забезпечити можливість для всіх, чиї домівки були знищені через російські обстріли, отримати компенсації”. Водночас Кулеба припускає, що “комісії отримають більше інструментів для обстеження, навіть у найскладніших умовах, коли доступ до зруйнованих будинків фізично неможливий”.
Між можливістю і загрозами
Відбудова — це не тільки житло. Інфраструктура, енергетика, транспорт, критичні ресурси — усе потребує масштабних інвестицій і планування. Це і відбудова водозаборів, і зміцнення енергетичної інфраструктури, і ремонт доріг, і відновлення соціальних об’єктів тощо.
Старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко наголошує на критичних «прогалинах» у системі. Із 2022 року на будівельні закупівлі, які прямо чи опосередковано стосуються відновлення, витрачено близько 20 мільярдів доларів, але “точних даних щодо витрат саме на відбудову немає”. Аналіз базується на закупівлях із порталу Prozorro, які “певним чином можна вважати дотичними до відбудови, але це не вичерпний перелік”. Колесніченко також визначила серйозну проблему: низька конкурентність більшості закупівель, коли значна частина проводиться з одним учасником. Водночас там, де конкуренція є, ціни падають на 80%, що засвідчено тендерами на розробку проєктної документації. Цей парадокс вказує на інституційну дисфункцію, яка призводить до неефективного використання державних ресурсів.
Найбільші інвестиції були спрямовані в регіони, які постраждали найбільше або мають стратегічне значення. Київ, Одещина, Харківщина та Дніпропетровщина отримали значні обсяги фінансування. Особливо гостро обговорюється питання прозорості цих коштів. Дослідження аналітичних центрів свідчать: значна частина закупівель проходить із мінімальною конкуренцією. А там, де вона є, ціни падають інколи на 40–80%. Це свідчить про потребу в глибшому контролі та модернізації системи публічних закупівель.
Серед ключових проблем — недотримання сучасних стандартів безбар’єрності. Понад половина об’єктів соціальної інфраструктури, що проходили моніторинг, не відповідають нормам доступності для людей з інвалідністю. Паралельно громадськість недостатньо залучена до процесу відновлення, а мешканці пошкоджених багатоквартирних будинків нерідко не мають інформації про строки чи етапи ремонтів.
Прозорі правила будівництва
Водночас уряд запроваджує нову систему розрахунку будівельних робіт. Уперше створено єдиний набір відсоткових норм: визначено, яку частку становлять загальновиробничі (10%), адміністративні (3%) витрати та прибуток підрядника (15%). Це, за словами Прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, “спрощує планування і забезпечує однакові умови для різних проєктів”. Паралельно формують національну базу цін на будматеріали — важливий інструмент, який унеможливлює довільне завищення вартості на локальному рівні.
Усе це вписується у ширшу стратегію — перехід від пооб’єктної відбудови до комплексного відновлення. Нова Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), яку розпочав Кабмін спільно зі Світовим банком, Європейською комісією та ООН, охопить збитки до кінця 2026 року і врахує не лише руйнування, а й вартість відновлення цілих населених пунктів. Такий підхід дає можливість планувати розвиток міста або села цілісно — з дорогами, школами, лікарнями, енергетикою, економічними зонами.
Міжнародні партнери: фундамент довіри та інвестицій
Україна не самотня в цьому процесі. Європейський інвестиційний банк, представлений його президенткою Надією Кальвіньо, демонструє довготермінову стратегічну прив’язку до України. Кальвіньо заявляє рішуче: “Я справді впевнена, що Україна дуже швидко відновиться після війни. Я бачила рішучість, стійкість і відданість українців”. Банк уже понад два роки допомагає у відновленні критичної інфраструктури — транспортної та енергетичної. На початку місяця ЄІБ підписав кредитну угоду з “Нафтогазом України” на 300 мільйонів євро для поповнення газових запасів на зиму. Крім того, банк фінансує відновлення лікарень, шкіл та дитячих садків — проєктів, які, як наголошує Кальвіньо, “ключові, якщо ми хочемо зберегти міцну основу для відбудови після завершення війни”.
Іспанія створює окремий офіс із реконструкції України та запускає фінансовий інструмент на 200 мільйонів євро. Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес зазначив, що офіс допоможе “модернізації та розширенню інфраструктури, яка постраждала від російських атак”.
Паралельно Іспанія реалізує спільний проєкт з ООН із відбудови центральної системи опалення на суму близько 2 мільйонів євро. Загалом Іспанія виділяє на підтримку України 817 мільйонів євро.
Європейська комісія координує комплексні програми відбудови.
Міжнародні аналітики наголошують: Україна отримує унікальний шанс на модернізацію, але водночас має величезну відповідальність.
Україна пережила масштабні руйнування, і шлях відновлення залишається тривалим. Але країна вже робить щоденну роботу — повертає людям житло, ремонтує інфраструктуру, впорядковує правила і запускає механізми, які дають змогу рухатися вперед. Те, що ще недавно здавалося хаосом, поступово стає системою. Громади починають відновлення одразу після ударів, програми підтримки працюють, а державні рішення стають практичнішими й доступнішими для людей.
Це нешвидкий процес і не безпомилковий. Але Україна відбудовується послідовно, крок за кроком. І в цій буденній, часто непомітній роботі формується майбутнє, на яке спирається країна.
Наталія Ковальчук,
фото з відкритих джерел
ЄІБ, Європейський інвестиційний банк, Євідновлення, ВПО, Днепр сейчас, Дніпропетровська область, Каховська ГЕС, Нікополь, Подгородное, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, внутрішньо переміщені особи, відбудова України, відбудова інфраструктури, відновлення після війни, житлова криза, компенсації за зруйноване житло, міжнародна допомога, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, повернення додому, програма відновлення, руйнування будинків, сертифікати на житло