Допоки мешканці Дніпра уникають натовпу і, по можливості, залишаємось вдома, у Дніпропетровському художньому музеї пропонують “відвідати” ярмарок на живописному полотні, а саме познайомитися з унікальною картиною «Ярмарок у Полтаві» Володимира Маковського. Ось цікава інформація від старшої наукової співробітниці музею Людмили Гайди.
Роботи української тематики з’явилися у творчості Володимира Єгоровича Маковського на початку 1880-х років. Протягом декількох років художник з родиною виїжджав до України, зазвичай — до Полтавської або Чернігівської губернії. Однією з цілей таких поїздок було обов’язкове відвідування торгових ярмарків. З цих поїздок він завжди повертався з величезним запасом етюдів, начерків, малюнків. «Я зрозумів, — говорив Володимир Єгорович, — треба писати відразу. Тільки таким порядком і можна відтворювати натуру життєво та вірно…». Багато хто з пересічних глядачів і критиків сприймав ці етюдні начерки як завершені твори. Врешті, всі ці малі роботи лягли в основу «Малоруського циклу», який експонувався за життя художника один раз – на персональній виставці в Петербурзі у 1902 році.
У Художньому музеї представлена дуже колоритна і яскрава робота Володимира Маковського «Ярмарок у Полтаві». Картина потрапила до музею у 1936 році, коли відомий художник Ісаак Бродський передав в дар музею понад 350 творів.
Володимир Єгорович Маковський був майстром художнього зображення життя народу і сцен повсякдення. Такою є і ця робота. Глядач ніби потрапляє на справжній український ярмарок, учасники якого дуже нагадують гоголівських персонажів (що не випадково, адже Маковський був ілюстратором творів письменника). Розглянути їх можна в усіх подробицях, оскільки полотно велике за розміром: більше метра заввишки і майже два метри завширшки. Над цією картиною Володимир Маковський працював багато років, з 1885 по 1910 роки – то відкладаючи полотно, то знову повертаючись до нього. Саме до цього періоду належать і значні роботи Маковського в портретному жанрі. Тому і в масштабному полотні з великою кількістю персонажів художник зумів дати стільки різноманітних, неповторних облич, і, безсумнівно, за кожним типажем — реальна ситуація і реальна людина, а не випадковий натурник. Етнографічні деталі так само надовго затримують глядача. Селяни в святковому одязі, обози і вози, навантажені всілякими товарами, торговельні намети, натовп, жебраки, мандрівники… Улюбленими героями Володимира Маковського були люди, що прожили довге життя, старі – то доброзичливі і незлобиві, то похмурі і недовірливі. Їх типажі художник пише з любов’ю та симпатією. В картині багато сонця, руху… Народне життя захоплює художника новизною і яскравістю вражень.
На фото: картина з колекції ДХМ.