У Дніпрі унікальний будинок-особняк архітектора Дітриха Тіссена наказом Міністерства культури та інформаційної політики “Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” від 26.01.2022 № 30 занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, з присвоєнням охоронного №112-Дп.
До цього моменту пам’ятка перебувала на обліку відповідно до Розпорядження Голови Дніпропетровської ОДА від 12.04.1996 №158-р. Наразі, із занесенням до Державного реєстру нерухомих пам’яток України її статус, як пам’ятки остаточно підтверджений. По це повідомили в Управлінні з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.
Облікова документація була замовлена Управлінням коштом територіальної громади міста Дніпра. Виготовив її відомий пам’яткоохоронець Іван Биков.
Особняк збудований за проектом архітектора Д. К. Тіссена, як його власний особняк у 1905 р.
Тіссен Дітріх Корнелійович (27 грудня 1870, – 16 вересня 1937). Талановитий катеринославській архітектор, архітектор Катерининської залізниці, з 1910 р. до перевороту 1917 – помічник міського архітектора Катеринослава. Тіссен походив з заможної родини менонітів (німецькомовна релігійна група), що мешкали в колоній Хортиця (хутір Тарновський, Катеринославського уїзду).
Після призначення на посаду архітектора Катеринославської залізничної дороги, Тіссен разом з дружиною переїжджають до Катеринославу. У цьому особняку й народились всі п’ять дітей архітектора, але, через матеріальні проблеми родини, особняк довелось продати.
Після 1910 року ділянку з будинком купує доктор Олександр Григорович Гербільський під власне житло та розміщення електросвітлолікарні. Заможним пацієнтам лікарня пропонувала різні новітні фізіотерапевтичні процедури: загальні та місцеві світлові ванни, вольтові дуги, душ світловий та водяний, різні види масажу, електризація. Гербільський лікував венеричні захворювання (сифіліс), хвороби шкіри, січового міхура, ревматизм, подагру, ішіас, ожиріння, нервові хвороби та інше. Обладнання лікарні пропало під час військових подій, які завершились встановленням у місті радянської влади. Сам Олександр Григорович продовжував працювати лікарем і в радянський час.
У 1942 році у будівлі було розміщено ляльковий театр, у другій половині 1940-х – Кіровський районний відділ комунального господарства, з середини 1950-х особняк було зайнято дитячим садком, а з середини 1980-х і до сього дня розташовано вечірню загальноосвітню школу для глухих та слабочуючих.
Будівля Пам’ятки вважається одним з унікальних для міста прикладів особняка в стилі «модерн» англійського типу.