Наталія Білозерцева, сержант медичної роти 108-ї окремої бригади територіальної оборони, вже два роки рятує життя на фронті. Уродженка Дніпра, професійна медикиня з 25-річним досвідом роботи лікарем загальної практики, більшу частину кар’єри провела у придорожній амбулаторії на Житомирщині. Цей досвід екстремальної медицини, як виявилося, став безцінним на війні.
“У цивільному житті я – лікар загальної практики з досвідом роботи близько 25 років, – розповідає Наталія. – Після закінчення медінституту мене направили на Житомирщину. Працювала у сільській місцевості.”
З початком повномасштабного вторгнення медики амбулаторії, що знаходилася поблизу великої автотраси, на власні очі бачили побічні наслідки війни: нескінченні колони біженців, пригнічення вимушених переселенців, жахливі злочини, розкриті в Бучі та Ірпені.
“Стояти осторонь було неможливо, – згадує Наталія. – Тим паче, що багато хлопців з нашого селища пішли на фронт… Мій син з травня 2022 року також добровольцем вирушив на війну. Дуже боляче про це говорити, однак 5 жовтня 2024 року він зник безвісти…”
Окрім рідного сина, Наталія виховала двох прийомних дітей, яких забрала з інтернату, коли хлопцю було 11, а дівчинці – 9 років.
Добровільно на військову службу
Рішення йти на військову службу у Наталії назріло ще на початку агресії, але обставини змусили відтермінувати його. Вона звернулася за консультацією до брата, який вже служив у 108-й бригаді ТрО, поспілкувалася з начмедом частини та зрештою отримала відношення. Раділо те, що вона йшла у Дніпропетровську бригаду тероборони, розуміючи, що служитиме з земляками.
Наталія чітко пам’ятає свій перший день на військовій службі: “З 31 травня 2023 року. 21 квітня у мене була бойова повістка на руках, і я вирушила до навчального центру. А пізніше, коли прибула у бригаду, була спантеличена, адже не очікувала, що одразу потраплю у зону бойових дій. Того знакового для мене дня – 31 травня – близько 10 ранку на поріг нашого медпункту колега-кардіолог із сусідньої частини привіз двох важкопоранених бійців та попросив про допомогу”.
Хоча досвіду роботи з осколковими пораненнями до цього не було, знання екстреної медицини з цивільного життя допомогли. Півтора року Наталія працювала у Дніпровському батальйоні бригади, де довелося стикатися з важкими пораненнями та наслідками бойового стресу. Все вирішували спільними зусиллями.
Відповідальність та толерантність: уроки війни для цивільної медицини
Наталія зізнається, що в армії багато чому навчилася і планує застосовувати ці навички у цивільному житті. Проте, незважаючи на два роки служби, вона внутрішньо продовжує почуватися “цивільним лікарем”.
“Наприклад, я повною мірою зрозуміла, що таке відповідальність до пацієнта. Коли втомилася, дуже важко фізично, однак треба бути поруч із ним. А ще навчилася толерантності до поранених. Це приходить лише тут, на війні,” – ділиться Наталія. Вона згадує випадок з військовим, який звертався до неї у цивільній амбулаторії після Бахмута. Лише зараз, набувши військового досвіду, вона розуміє, наскільки важливо для нього було “проговорити пережите у пеклі війни”.
Наталія Білозерцева була нагороджена відзнакою «За порятунок життя». Вона отримала її за дії 28 червня 2023 року, коли була залучена як бойовий медик до штурму та забезпечувала евакуацію поранених. Тоді, не маючи досвіду користування рацією, вона зуміла прийняти рішення на місці та успішно впоралася з важкими пораненнями.
Медикиня згадує випадок, коли до медпункту “прилетів” поранений боєць, який емоційно випалив: “Який я щасливчик! За мною стільки «200»-х…”. Пізніше з’ясувалося, що 6 їхніх побратимів дійсно загинули на роковому перехресті, а їхні тіла були заміновані. Коли врятований боєць, який виявився другом загиблого, побачив його тіло, довго не міг прийти до тями. Наталія змогла знайти слова, щоб допомогти йому усвідомити втрату, проявивши розуміння та підтримку. Згодом вони разом працювали в евакуаційному екіпажі, і хлопець, що за віком був як її син, досі називає її “єдиною жінкою – бойовим побратимом”.
Сміх крізь сльози: радісні моменти на війні
Наталія розповідає, що на війні трапляються і радісні моменти. Якось по рації повідомили, що їхня колега “Квітка” – “200”. Медики вже готувалися зустрічати її тіло, але “Квітка” виявилася живою та неушкодженою, що викликало хвилю полегшення та радості.
Нещодавно стався ще один випадок. Наталія збиралася провести колегу у відпустку, але отримала повідомлення про двох “300”-х. Під час надання допомоги одному з поранених, який назвав себе “Некст Туз”, вона впізнала в ньому земляка з Мирополя – свого колишнього пацієнта, сімейним лікарем якого вона була. Попри біль, хлопець не втрачав почуття гумору, жартуючи, що йому довелося знайти іншого лікаря. “Сміялись усі! Чудовий хлопець, поранений, відчуває біль, але почуття гумору не втрачає”, – з посмішкою згадує Наталія.
Мрією Наталії Білозерцевої є повернення до своєї звичної мирної професії, до свого колективу. Вона прагне розвивати цивільну медицину та далі навчатися. “Але для цього слід закінчити війну, виборити перемогу!” – підсумовує медикиня.
Ангела охоронця вам, бойова посестро-медикине!
Підтримуйте захисників України та долучайтесь до лав Дніпропетровської бригади тероборони. Наш тел.: 0 800 337 803, +380 (66) 447 69 06. Про вакансії у частині дивіться на Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/16foD9HN3m/?mibextid=wwXIfr
108 бригада ТрО, Днепр сейчас, Дніпро, Дніпропетровська бригада тероборони, Житомирщина, Наталія Білозерцева, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, бойова повістка, бойовий медик, бойовий стрес, відзнака За порятунок життя, відповідальність, війна, гумор на війні, евакуація поранених, зниклий безвісти син, зона бойових дій, лікар загальної практики, медична рота, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, осколкові поранення, перемога, прийомні діти, толерантність