Альона Ніколайчук-Ярова народилася та виросла у Криничках, що на Дніпропетровщині. І хоч вона уже тривалий час проживає у Харкові, чимало односельців-криничанців пам’ятають її як активну, непосидючу, небайдужу, позитивну і милосердну дівчину, яка не може пройти повз чуже горе, несправедливість і біду. Альона проживає у Харкові з 2005 року. Тут закінчила два виші — університет внутрішніх справ та ХНУІ ім.Котляревського, знайшла своє покликання у професії до душі. Її родина — чоловік Юрій, який родом із Сумщини, та синочок Захарчик, корінний харків’янин.
Коли розпочалася війна, вони були у Харкові. Сльози і досі навертаються на очі, як пригадає ранок 24 лютого. Усе навкруги у місті гриміло і блискало. Їм усе це було видно, бо проживали на 13-му поверсі. Харків, їхня Олексіївка палали. Навіть на думку не могло спасти, що розпочалася війна. Дві доби під постійними обстрілами провели у підвалі, метро. Вирішили, що треба рятувати дітей. Під обстрілами, у чому були, покидали Харків. Їхня сім’я переїхала на батьківщину Альони — в Кринички. Альона не була б Альоною, аби не прихопила з собою з Харкова ще вісім родин друзів. Усіх гостинно прихистила у себе в домі Валентина Василівна.
Страждати і плакати — не в правилах цієї молодої жінки. Тому вже буквально на третій день вона почала діяти: зайнялася евакуацією людей з Харкова. Зв’язалася з такими ж активними і небайдужими, як і сама, однодумцями. І разом з чоловіком Юрієм почали збирати та направляти до Харкова гуманітарку: для діток — підгузки, дитячі суміші, одяг; для літніх людей — вкрай необхідні ліки; для всіх – продукти харчування, речі, найнеобхідніше для життя.
Так, зокрема, продуктами харчування та засобами гігієни були забезпечені у Харкові Бригадирівський дитячий інтернат (74 дитини) та 100 дітей на поселеннні з ДБСТ, Харківська дитяча школа-інтернат для дітей з вадами (близько 90 діток); район Олексіївка — більше 50 дітей на поселенні; район Нова Баварія —16 дітей на поселенні; район Червонозаводський — 25 дітей на поселенні; район Холодногірський — 30 дітей, які перебувають у двох ДБСТ; район Нові Дома — більше 100 діток на поселенні та у ДБСТ; район Шишковка — 25 дітей на поселенні. Серед цих діток, більшісь — діти-інваліди, які зовсім не ходять і пересуваються на візочках, а також діти віком від 1,5 місяців до 2-х років.
Також невеликими бусами Юрій і Альона забирали з Харкова і переправляли в безпечні місця жінок з дітьми, літніх людей. Як зазначає Альона, починали вони з 6-ти локацій. А нині везуть усе необхідне вже на понад 20. І все це завдяки плідній співпраці таких же, як і вона, волонтерів. Передусім, Валентині Ісканіній. До неї в «соціальну кімнату» несуть усе необхідне небайдужі та милосердні криничанці, мешканці прилеглих сіл.
Альоні важко назвати усіх, оскільки таких людей доволі багато. Серед них, передусім, фермери та керівники сільськогосподарських формувань Криничанщини, Криничанський селищний голова Юрій Балюк, Катерина Бачой, Ігор Кондратов, Альона Дячук, Наталя Долгіх, Надія Руденко з Криничок, Василь Іванович Юрів із Преображенки та багато-багато інших. Хтось передав крупи та консервацію, хтось смаколики та предмети гігієни, мед і пиріжки, картоплю і макаронку, дитячі памперси і харчування. Варять борщі, капусняк, вареники, випікають пиріжки для відправки на Харків Аня та Ліна Солонини, Ірина, Наталя та Валентина Ніколайчуки, Світлана Бойко з родичами.
Принцип, за яким нині живе і працює наша Альона “Допомагаємо — перемагаємо!”, згуртовує більшість небайдужих та милосердних людей Криничанщини. Бо тільки разом ми вистоїмо, все зможемо і, зрештою, переможемо.