Звірства, жорстокість та аморальність окупантів вражають! Солдати рф з усіх боків обстріляли стареньку автівку з родиною українців. У критичній ситуації троє вцілілих після обстрілу вдали, що мертві.
Ця хитрість урятувала їм життя. Але родина втратила матір. Про фатальне повернення родини додому в розпал війни і цинізм росіян – далі у нашому матеріалі.
Зупинили, аби просто розстріляти
Трагічна подія трапилась на другий день війни – 26 лютого 2022 року. Родина українців їхала у старенькому ВАЗ-2109 з боку м.Ічня Чернігівської області. У центрі села Крупичполе Чернігівської області їх зупинили з десяток військових рф, головним у яких був наш «герой», який на той час обіймав посаду командира відділення, санітара медичної роти приймально- сортувального взводу відділення збору та евакуації поранених 1-го танкового полку 2-ї Таманської мотострілецької дивізії. Помітивши вказаний автомобіль, один із військовослужбовців зс рф наказав водієві зупинитись.
Галина Бабка, адвокатка:
«Цей випадок є кричущим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Женевські конвенції чітко забороняють будь-які напади на цивільних осіб, особливо якщо вони не становлять загрози для військових. У даному випадку ми бачимо, що російські військовослужбовці свідомо відкрили вогонь по беззбройних цивільних, що є воєнним злочином відповідно до ст. 438 Кримінального кодексу України. Вирок, винесений судом, є важливим сигналом, що такі злочини не залишаться безкарними. Однак ключове питання — це реальне виконання вироку, оскільки засуджений наразі переховується в рф. Вкрай важливо, щоб міжнародна спільнота допомогла притягнути винних до відповідальності, використовуючи механізми універсальної юрисдикції».
Водій одразу зупинив автомобіль. Усі пасажири продовжили сидіти на своїх місцях, не роблячи жодних різких рухів.
Не гаючи часу, військові збройних сил росії, знаючи, що усі пасажири авто є цивільними особами, використовуючи вогнепальну автоматичну зброю, споряджену проміжними патронами підвищеної пробивної здатності калібру 5,45х39 мм та 7,62×39мм, почали вести прицільний вогонь по автомобілю та пасажирах.
Унаслідок обстрілу жінка, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, отримала кульові поранення грудної клітки та пошкодження внутрішніх органів, від яких померла на місці події.
Водій отримав легкі тілесні ушкодження. Натомість донька – тяжкі, причиною яких стали проникаюче сліпе кульове поранення грудної клітки, вогнепального кульового сліпого поранення лівого плеча із пошкодженням плечової кістки, вогнепального кульового наскрізного поранення м’яких тканин лівого передпліччя та вогнепального кульового наскрізного поранення м’яких тканин надпліччя.
Дивом уцілів зять, який узагалі не зазнав ушкоджень.
Командир разом з іншими військовослужбовцями держави-агресора зробили висновок, що всі пасажири мертві, відразу ж покинули місце злочину та на бронетехніці направились у бік с. Сваричівка Ічнянської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області.
Олександр Козленко, мешканець селища Широке, Криворізький район:
«Це черговий доказ того, що російські військові – не солдати, а кати, які не мають ні честі, ні совісті. Вони розстріляли цивільних. Їм було байдуже, що в машині були жінки, люди без зброї, мирні люди! Вони думали, що їхні злочини залишаться безкарними. Але ні – світ повинен знати про кожен такий випадок, кожен винний має постати перед судом, а рф має відповідати за свої дії. Бо якщо ми зараз закриємо на це очі, то це повториться знову і знову».
Таким чином, командир, будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, діючи в групі осіб без попередньої змови, здійснив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті цивільної особи, яка перебувала під захистом, а також замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті цивільних осіб, які перебували під захистом, чим порушив вимоги ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
На момент розгляду справи в Ічнянському районному суді Чернігівської області обвинувачений переховувався на території держави-агресора. Однак його винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
«Зачем стрелял? Четыре трупа»
За словами потерпілої молодої жінки, вони разом із батьком, матір’ю та її чоловіком їхала додому до с. Фастівці Бахмацької ОТГ. Керував авто батько, мати була на передньому сидінні, а вони з чоловіком на задньому. Раптом попереду на перехресті засвітились ліхтарі, які були спрямовані у бік їхнього автомобіля. Під’їхавши трохи ближче, вони зрозуміли, що це були військовослужбовці армії російської федерації, які вторглися на територію України 24.02.2022. Відразу ж один із них крикнув: «Стой!» Її батько миттю зменшив швидкість та, прийнявши дещо праворуч, зупинив автомобіль. Дана подія сталася на перехресті доріг, поряд із якимось магазином. Раптом із невідомих причин російський військовий почав стріляти прямо у лобове скло автомобіля. Вона відчула біль та знепритомніла.
Юлія Куберник, мешканка Знаменівки, Дніпропетровська область:
«Коли чуєш такі історії, серце стискається від болю і люті. Це не просто воєнний злочин – це свідоме, холоднокровне знищення людей, які просто хотіли вижити. Уявляю, як важко було цій родині прийняти рішення повернутися додому в такий небезпечний час, і наскільки страшною виявилася для них ця поїздка. Ворог не просто вбиває – він намагається знищити все людське в нас. Але попри все, українці не здаються, навіть у такі моменти знаходять у собі сили боротися за життя, за правду, за справедливість».
Зі слів водія авто, після зупинки їхній автомобіль опинився поза основним променем світла з ліхтарів, розміщених на БТР, тому воно не засліплювало йому очі та у світлі фар свого авто він міг добре роздивитися все, що відбувалося попереду. На передній частині БТРа, а саме на висоті близько 1,5 м зверху стояв військовослужбовець у форменому одязі армії рф, який із невідомих причин, спрямувавши в їхній бік автоматичну зброю, візуально схожу на автомат Калашникова, почав стріляти прямо у лобове скло його автомобіля. Одночасно з цим із-за БТРа, з лівого боку від них, вийшли ще двоє військовослужбовців, які з аналогічної зброї, з положення стоячи також почали обстрілювати ліву частину їхнього автомобіля. Внаслідок обстрілу його дружину вбито, а він отримав вогнепальні поранення; його донька отримала чимало вогнепальних поранень, але залишилася живою. Чоловіку його доньки ніяких тілесних ушкоджень спричинено не було.
Після того як обстріл закінчився, вони всі продовжили сидіти та не рухалися, прикинувшись мертвими. В цей час зі сторони магазину до автомобіля підійшов іще якийсь військовослужбовець та, засвітивши ліхтарем у салон, сказав: «Зачем стрелял? Четыре трупа». У відповідь на це інші військові йому нічого не відповіли та, швидко стрибнувши на БТР, поїхали звідти, після чого він утратив свідомість. Прийшовши до тями, вийшов з автомобіля та разом з іншими людьми, які на той час підійшли до них, перенесли постраждалих за магазин і почали надавати медичну допомогу.
За вказаними подіями із горішнього поверху свого будинку спостерігав місцевий мешканець, який виявився сімейним лікарем. Зрозумівши, що в розстріляному авто можуть бути потерпілі, спустився вниз та почав збирати аптечку для подальшого надання пасажирам автомобіля медичної допомоги.
Він вийшов надвір та побачив поблизу приміщення магазину потерпілих дівчину та чоловіка, потім заглянув у розстріляне авто, в якому знаходилася жінка без ознак життя. Разом з односельцями він надавав останнім першу медичну допомогу.
Вирок знайшов злочинця
Колегія суддів Ічнянського районного суду Чернігівської області проаналізувала в сукупності надані суду та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою і свідченнями потерпілих та свідка та за вказаних обставин вважає доведеною винуватість військовослужбовця збройних сил російської федерації у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. А його дії колегія суддів кваліфікує у тому числі за ч. 2 ст. 438 КК України, як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому групою осіб та закінчений замах на інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому групою осіб.
Отже, суд призначив покарання злочинцю у вигляді довічного позбавлення волі.
Сергій Воронський, правозахисник:
«Цей злочин – ілюстрація цинізму та безкарності, з якою російські окупаційні війська поводяться на тимчасово захоплених територіях. Розстріл цивільних без жодної військової необхідності є не просто порушенням гуманітарного права, а одним із прикладів терору, який застосовує рф проти українців. У цій історії надзвичайно важливо, що залишилися живі свідки, які змогли надати свідчення, а також наявність медичних і судових доказів, які дозволили суду винести вирок. Це вкотре підкреслює необхідність ретельного документування таких злочинів, збору доказів і наполегливості у відстоюванні справедливості. Навіть якщо зараз винний не може понести покарання фізично, його переслідування є питанням часу – міжнародна практика вже має приклади екстрадиції воєнних злочинців».
Довідково: З вироком суду можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням –https://reyestr.court.gov.ua/Review/110482776
Тетяна Мазепа
фото з відкритих джерел
Матеріал підготовлено в рамках «Проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».