Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну величезна кількість осіб має статус зниклих безвісти за особливих обставин, однак, чимало такого статусу ще не мають. Як їхнім родичам налагодити комунікацію між військовими та слідчими органами? Співзасновник ГО «ГРУПА ПАТРІОТ» Олег Котенко розповідає про алгоритм дій для родин зниклих безвісти цивільних та військових, а також про взаємодію громадського сектора з родичами зниклих людей та державою.
У недавньому минулому Олег Котенко обіймав посаду Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Після ліквідації Офісу Уповноваженого разом із переважною більшістю команди повернувся в громадський сектор, де й надалі продовжує пошук зниклих та опікується їхніми родинами.
«МИ ЩОДНЯ ЗНАХОДИМО ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ»
– Часто рідні вважають, що залишилися сам на сам зі своєю бідою. Ми, як громадська організація, хочемо допомогти в розшуку осіб, серед яких є як військові, так і цивільні. Головне – постійно тримати зв’язок та обмінюватися інформацією з родинами, щоб вони розуміли, що ми поруч і працюємо для того, щоб якнайшвидше повернути їхніх рідних додому, – зазначає Олег Котенко.
За його словами, в травні 2023 року запрацював Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Після звернення родичів до Департаменту цифровізації МВС відбувається перевірка особи, яка, ймовірно, зникла безвісти за особливих обставин. Лише після цього та підтвердження статусу зниклої безвісти особи МВС надає витяг із реєстру, який є єдиним юридичним документом, що засвідчує відповідний статус.
– На жаль, цей реєстр потребує вдосконалення – залучення до нього не лише МВС, а й усіх органів, які відповідають за пошук, ідентифікацію та повернення зниклих безвісти, – зауважує Олег Котенко.
Після ліквідації Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, громадська організація «ГРУПА ПАТРІОТ» продовжує координацію між державними органами і родинами зниклих безвісти.
Її регіональні представництва діють в усіх областях, працює гаряча лінія колцентру: 0 (800) 339-247. Також можна тримати зв’язок через меседжери за телефоном: +38 (095) 896-04-21 та надсилати звернення на електронну пошту: war2022people@gmail.com.
– Відтоді, як я залишив посаду Уповноваженого, в моїй роботі не змінилося нічого – 80 відсотків команди пішли зі мною працювати в громадський сектор. Дехто з них від 2014 року розшукує зниклих безвісти, – розповідає Олег Котенко. – Підтримуємо зв’язок з усіма відповідальними за пошук зниклих держустановами, і завдяки цьому робота просувається дуже успішно. Ми щодня знаходимо зниклих безвісти… На жаль, серед них є й загиблі. Декого знайти тривалий час не вдається – з 2014 року ми досі розшукуємо 56 військових і 101 цивільну людину. Не вдається розшукати близько 10 відсотків тих, хто зник безвісти. Але робота триває – і держава, і ми розшукуватимемо кожну людину, доки не знайдемо. Живу чи загиблу.
Після того, як родичі зниклих безвісти звертаються на гарячу лінію «ГРУПИ ПАТРІОТ», їм надсилають для заповнення анкету і розпочинають пошук. Насамперед важливо з’ясувати, за яких обставин і де зникла людина – чи то військова, чи то цивільна. Місце ймовірного зникнення наноситься на інтерактивну мапу. Якщо дану територію деокуповано й зберігається належна безпекова ситуація, на локацію відправляється пошукова група. Якщо там знаходять тіло загиблого, його евакуюють та передають відповідним структурам для відібрання ДНК-матеріалу. Якщо тіло не знаходять, є вірогідність, що людина потрапила в полон.
Організація має аналітичний відділ, який моніторить українські та російські інформаційні канали, збирає та обробляє інформацію.
– Буває, росіяни оприлюднюють інформацію про наших полонених і загиблих хлопців, зокрема фото та відео. Ми їх архівуємо і вносимо в нашу базу даних. Зібрану інформацію передаємо відповідальним за пошук держустановам, – розповідає Олег Котенко. – Якщо нам вдається знайти нові відомості про зниклу особу, то ми одразу ж установлюємо зворотний зв’язок із рідними, які до нас зверталися.
ЩОМІСЯЦЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПЕРЕДАЧА ТІЛ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ
– Пошукові групи забирають із поля бою тіла не лише наших загиблих, а й окупантів. Тіла українців передають для ідентифікації, а трупи росіян розміщують у рефрижераторах, де вони зберігаються до чергової передачі, – розповідає Олег Котенко. – Нема такого, щоб тіла загиблих росіян залишали на полі бою. До речі, їх набагато більше, ніж наших. Наприклад, під Кліщіївкою ми забрали сто тіл – з них п’ять українських і 95 – російських військових. Частина росіян була вдягнута в українську форму, і ми спочатку думали, що це українці. Але за специфічними татуюваннями і металевими бляшками на шиях (так званими «смертничками») установили, що це вагнерівці. Проте все одно, щоб уникнути помилок, експерти провели ДНК-експертизи.
Велику допомогу в гуманітарній місії (передачі тіл) надає Міжнародний Червоний Хрест. Зокрема, він передав Україні близько 40 рефрижераторів для перевезення тіл і ще декілька десятків – для утримування трупів у моргах.
У випадках, коли особа людини, тіло якої знайдено, залишається невідомою, зокрема, коли вона не має родичів або знайти їх не вдається, через рік загиблого ховають на тимчасових кладовищах під певним номером. Якщо вдається установити збіг по ДНК із рідними, сповіщають про це родичів та передають тіло на перепоховання.
«КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА, ТРЕБА БУДЕ ЗРОБИТИ ДУЖЕ БАГАТО ДЛЯ ПОШУКУ ЗНИКЛИХ ЦИВІЛЬНИХ»
Міжнародні конвенції не передбачають утримання в неволі цивільних заручників, але російські військові та влада використовують і цю можливість тиснути на Україну.
– Проблема в тому, що ми не знаємо про зникнення багатьох цивільних. Якщо про зникнення військових є кому повідомити, то про цивільних часто дуже мало інформації, – каже Олег Котенко. – У базах даних не більш як 8-11 відсотків звернень щодо цивільних. Коли закінчиться війна – нашою Перемогою, звісно, – треба буде зробити дуже багато для пошуку зниклих цивільних.
За словами Олега Котенка, ситуація ускладнюється й тим, що з російського боку стосовно цивільних немає перемовника, а російські військові не хочуть цим займатися. З українського боку цю функцію взяв на себе Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
– На жаль, російська «уповноважена з прав людини» Тетяна Москалькова ні на що не впливає і не може виконувати ту роботу, яку міг би виконувати Дмитро Лубінець. Але найголовніше – українці не беруть цивільних заручників, тому нам просто ні на кого міняти наших людей – навіть якби йшлося про обмін. Тому мова може вестися тільки про повернення наших людей. А росіяни на повернення не йдуть, – підсумовує Олег Котенко.
Щодо можливого обміну затриманих в Україні колаборантів, вони мають спочатку отримати вирок. Є прецедент обміну засудженими «для відбування покарання» на території своєї країни. Зараз це єдиний механізм для обміну цивільних. Утім, залишається питання, наскільки правильно обмінювати людей, які скоїли злочини, на тих, хто насправді ні в чому не винен.
ЯК НЕ ПОТРАПИТИ НА ГАЧОК НЕДОБРОЧЕСНИХ ГРОМАДЯН, ЯКІ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ ГРОШІ Й ЗНИКНУТИ?
Якщо йдеться про гроші – це, однозначно, діють аферисти. Найпоширенішими шахрайськими схемами є надання інформації про утримання зниклих безвісти, установлення з ними телефонного зв’язку та звільнення з полону.
– Ні держава, ні громадські організації, які ведуть пошук зниклих безвісти, не беруть гроші за свої послуги, – підкреслює громадський активіст.
Олег Котенко також наголошує на необхідності інформаційної безпеки в соціальних мережах. Він застерігає людей, котрі в пошуках зниклих безвісти родичів оприлюднюють в Інтернеті, зокрема й конфіденційну інформацію.
– Вони описують, як виглядає людина, яке має звання, в якій частині служила. Це дуже погано не лише через імовірність натрапити на шахраїв, які полюють за особистими даними заради наживи. Російські спецслужби також відслідковують ці публікації. Опублікувавши персональні дані військовослужбовця, ви можете нашкодити йому, якщо він перебуває в полоні. Цього не слід робити рідним, – радить співзасновник ГО «ГРУПА ПАТРІОТ».
Інформаційна служба НСЖУ
Довідково
ЯК МАЮТЬ ДІЯТИ РОДИНИ У РАЗІ ЗНИКНЕННЯ ОСОБИ БЕЗВІСТИ
Існує алгоритм дій для розшуку обох категорій: і цивільних, і військових.
Перший крок: звернутись до Національної поліції України із заявою про те, що людина зникла. Але цей крок першим на сьогодні залишили тільки для цивільних. Для розшуку військових, якщо вони тривалий час не виходять на зв’язок, першим кроком є звернення до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Відповідальні особи ТЦК та СП повідомлять вас про наявність інформації з військової частини про те, чи дійсно член вашої сім’ї зник безвісти. У разі відсутності такої інформації буде надіслано запит щодо уточнення даних про військовослужбовця до військової частини.
Другий крок для розшуку військових: звернутись до Національної поліції України із заявою, аби дані про людину внесли до Єдиного реєстру зниклих безвісти осіб, щоб згодом можна було отримати відповідний витяг із реєстру. У поліції в родичів зниклого безвісти відберуть зразок ДНК для подальшої ймовірної експертизи. Нині в ідентифікації загиблих саме ДНК-експертиза відіграє головну роль.
– Відповідно до Закону про відібрання геномної інформації, у кожної людини, яка братиме участь у військових діях, відбирають зразок ДНК. Тож у разі загибелі ідентифікувати будуть за її власним зразком ДНК. Це пришвидшить ідентифікацію тіл, – каже Олег Котенко. – Зараз ми готуємо законопроєкт, щоб у кожного, хто йде воювати, була також стоматологічна картка. Адже трапляється, що ми забираємо тіла з поля бою через тривалий термін. У таких випадках стоматологічна експертиза чи не єдиний дієвий метод пришвидшення ідентифікації особи.
Третій крок: звернутись до Національного інформаційного бюро.
Адреса: м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, 36-Б, літ. А2
Офіційний сайт: https://nib.gov.ua
Телефон гарячої лінії: 16-48
Для дзвінків із-за кордону: +38 (044) 287-81-65.
НІБ обмінюється даними через МКЧХ з інформаційним бюро рф. Звернувшись туди, можна з’ясувати, чи людина, можливо, перебуває в полоні, щоб вести перемовини про її звільнення.
Четвертий крок: звернення до Департаменту цифровізації Міністерства внутрішніх справ, який розшукує зниклих безвісти. Там для таких звернень зробили особистий кабінет. Також багато хто звертається до Об’єднаного центру СБУ з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб унаслідок агресії проти України, а також до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Звертаються також до волонтерських організацій – таких як «ГРУПА ПАТРІОТ». Однак потрібно бути дуже уважними, щоб не потрапити на гачок шахраїв, які наживаються на чужому горі. Олег Котенко радить звертатися до тих волонтерів, яким ви довіряєте, і які давно займаються цим питанням.