Зрадники — серед нас. Вони не носять форму, не говорять з акцентом і не завжди дивляться в бік Москви. Вони живуть у наших містах, працюють поруч, вітаються в ліфтах і роблять вигляд, що нічого не відбувається. А ще — вони добре грають ролі. Бо зрада починається не з наказу, а з акторства.
Є ті, хто діє відкрито — розгортає триколори, записує звернення на камеру, відкрито каже: «Я за росію». Вони не ховаються.
Є ті, що мовчать, але здають позиції, показують дорогу, малюють схеми на серветці в під’їзді. Їх видно менше, і вони найпідступніші.
А є особлива категорія — ті, хто все заперечує. Хто в суді каже: «Я не те мав на увазі», «Я просто виконував наказ», «Я взагалі нічого не розумів». Вони зраджують — а потім намагаються зняти з себе відповідальність, як чужу сорочку.
Сергій Могутнов — саме з таких. Колаборант, який передавав ФСБ дані про обстріли, позиції українських військових, стан інфраструктури. І водночас наполягав: «Це не зрада. Я просто… працював».
«Це не те, що ви подумали»
Сергій Вікторович Могутнов — інженер мобільного зв’язку з Дніпра. Один із тих, кого Україна нещодавно передала росії в межах обміну. Його історія — приклад «тихої зради», замаскованої під буденність.
Навесні 2022 року, коли війна вже палала на повну силу, Могутнов почав передавати російській ФСБ оперативну інформацію — про розташування українських військових частин, залізничні вузли, пересування військових колон техніки, результати ударів по Павлограду. Він фіксував наслідки обстрілів на відео та пересилав їх “наставникам” у росію. При цьому називав себе просто «інженером, що виконує роботу» і «фотографіями для звіту».
Суд і вирок
На суді він не заперечував, що передавав інформацію. Проте наполягав: «Це не те, що ви подумали». Мовляв, усе було випадково, без злого умислу, «просто так склалося».
Ці «пояснення» не переконали суд. У травні 2025 року його засудили до 10 років ув’язнення за державну зраду. Але за лічені дні після вироку Могутнов був включений до списку на обмін і вже сьогодні — в росії. Туди він поїхав разом із іншими зрадниками. Він один з небагатьох, кого погодилась забрати країна-агресор. І чи забиратимуть далі колаборантів?
Могутнов — це приклад, як зрада може говорити тихо, але діяти смертельно. Наводячи ракети на військові об’єкти, без докору сумління стверджувати, що не мав злого умислу, хоча слідчі привели реальні факти співпраці з ФСБ. У зради може бути обличчя скромного працівника, який “нічого не хотів”, але працював на ворога. Таких — не одиниці. І вони поруч.
Якщо ви впізнаєте подібні обличчя серед сусідів, знайомих чи колег — не мовчіть. Перейдіть на hochuksvoim.com, залиште заявку. Це — захист. Бо зрада починається не з танків. Вона починається з мовчання.
З найкращими побажаннями миру і злагоди,
військовослужбовець Криця