«Поважати людей»: секрет успіху Анатолія Шаблія, який святкує 85 років
15 Жовтня 2025 Статті, Суспільство1 жовтня відзначається Міжнародний день літніх людей. У кожного з них своя особлива життєва історія. Герой нашої публікації – жовтоводець Анатолій Шаблій, який пропрацював на одному підприємстві 51 рік, пройшовши шлях від учня електромонтера до заступника генерального директора. Категорично відмовився вступити в партію і зберіг вірність своїм принципам. 2 жовтня він святкує 85-річчя та діамантове весілля з дружиною Наталею та ділиться з нашими читачами своїми цікавими спогадами.
Із дитинства знає, що таке війна…
Анатолій Шаблій – корінний жовтоводець. Народився 2 жовтня 1940 року, був молодшою дитиною у родині. Під час Другої світової війни селище Жовта Ріка опинилося під окупацією та було звільнене у жовтні 1943 року. Анатолій пам’ятає, як із селища виходили фашисти… Згадує, як надійшла сумна звістка про загибель батька на фронті. Тоді матуся залишилися вдовою у 36 років із трьома дітьми. Спочатку мешкали на вулиці Українській, а у 1946 році родині загиблого фронтовика виділили садибу – 10 соток на вулиці Шкільній. Там власними силами побудували хату. Працювали всі: матуся, старші брат із сестрою, а також Анатолій, який допомагав місити будівельну суміш. У 6-річному віці пішов до школи №1. Навчався добре, був старанним та сумлінним. Устигав і допомагати по господарству. Та ще й щодня ходив корову пасти разом із іншими місцевими хлопчиками.
Коли Анатолій отримав атестат та поїхав до Дніпра, щоб вступити до інституту, почув відмову : «Тобі ж 15 років, паспорта ще немає, який інститут?!»
Влаштуватися на роботу теж виявилося проблемою. Але Анатолій не звик пасувати перед труднощами: перейняв досвід у брата, який працював столяром, та почав майструвати вироби з дерева, зокрема, тумбочки. Продавав їх на базарі, заробляв гроші.
Перше робоче місце
У 1957 році селище Жовта Ріка отримало статус міста Жовті Води. На той час уже 6 років працював Східний гірничо-збагачувальний комбінат (п/я 28) – єдине в Україні урановидобувне підприємство. Там Анатолій Шаблій розпочав свій трудовий шлях учнем електромонтера на ТЕЦ. Згодом пройшов строкову службу, яка тривала три з половиною роки. Служив у ракетних військах стратегічного призначення, на підстанції (став у пригоді досвід роботи в енергетичній сфері).
Після повернення до Жовтих Вод продовжив працювати на ТЕЦ та вступив до Криворізького гірничорудного університету. Навчався на вечірньому відділенні, у 1969 році отримав диплом із відзнакою за спеціальністю «гірничий інженер-електромеханік». На той час Анатолій уже досяг найвищого – 7-го розряду на посаді електромонтера. На здібного та цілеспрямованого працівника звернув увагу Герман Брянцев, тодішній керівник центральної енерголабораторії. До свого колективу він запросив Анатолія, який упевнено вирушив виробничими сходинками, набуваючи досвіду та здійснюючи свій внесок у розбудову потужного підприємства: технік-налагоджувальник, старший технік, інженер, старший інженер, головний енергетик ГМЗ…
Відповідальні завдання
Анатолій Шаблій згадує: «Одним із важливих завдань, які довелося вирішувати у той період, було встановлення приладів обліку для чіткого контролю за використанням енергоресурсів. Зокрема, це стосувалося гарячої та холодної води, газу, електроенергії. У цій роботі довелося звернутися за консультацією до викладачів дніпровського університету. Також треба було переробити схеми електропостачання різних дільниць».
Здобувши авторитет на посаді головного енергетика ГМЗ, Анатолій Шаблій був переведений головним енергетиком підприємства. Надалі він працював заступником головного інженера – начальником енергомеханічного відділу. Складним завданням були пусконалагоджувальні роботи енергетичних об’єктів. За його участі модернізовано, налагоджено та введено в експлуатацію десятки енергетичних об’єктів Жовтих Вод, нові об’єкти Кропивницького та Смоліного; запроваджено нововведення науково-технічного прогресу.
У 1994 році генеральним директором ДП «СхідГЗК» був призначений Михайло Бабак, а його заступником із загальних питань – Анатолій Шаблій. У цьому потужному діловому тандемі вони працювали пліч-о-пліч десять років.
Період 90-х – початку 2000-х був досить складним для вирішення великого обсягу різнопланових завдань на посаді заступника гендиректора. Важливою віхою в історії підприємства стало будівництво власної котельної на ГМЗ. Це дало незалежність від ТЕЦ (яка була передана на баланс міста) та можливість забезпечувати виробництво опаленням та гарячою водою у потрібних обсягах. Відбулося об’єднання систем ГМЗ та СКЦ. Технічні умови розробили так, щоб використовувати пару СКЦ для заводу. І це лише одне із сотень вдало виконаних завдань…
– Анатолію Григоровичу, на якій посаді вам було найважче працювати?
– Кожен вид діяльності був цікавим та потребував відповідального ставлення. Але, звісно, найважче було на посаді заступника генерального директора. Упродовж десяти років я проїхав на своїй машині мільйони кілометрів… Це потрібно було, щоб забезпечити комбінатівців спецодягом, харчуванням, матеріалами, запчастинами… Коло моїх обов’язків було дуже широким. Відповідальність – надзвичайно велика. Залізничний та автомобільний транспорт, юридичні питання, документообіг, торговий відділ, забезпечення ресурсами… Багато питань виникало з діяльністю радгоспів (агроцехів), які були збитковими. Шукаючи шляхи подолання кризи, запрошував до нас на комбінат учених із аграрного сектору та направляв працівників радгоспів на успішні сільгосппідприємства країни, щоб перейняли досвід.
А як непросто було із тодішньою системою взаємозаліків, коли за нашу продукцію розраховувалися електроенергією! Тобто ми мали знайти, кому її реалізувати, щоб заплатити за матеріали, запчастини, обладнання тощо…
Ще хочу згадати такий факт із моєї біографії: я не вступав до лав комуністичної партії. Хоч і на обох керівних посадах мені наполегливо рекомендували це зробити. Чому не вступав? Напевно, тому, що бачив фальш… Коли доводилося бувати на партійних зборах, я чув, як партійці розповідали про «високі матерії», але в житті все ставалося інакше… Це було нещиро, награно, на публіку…
– Згадайте, будь ласка, людей, які відіграли важливу роль у вашому професійному становленні?
– Герман Васильович Брянцев дав мені, як то кажуть, карт-бланш. Звернув на мене увагу, коли я ще працював учнем електромонтера на ТЕЦ. Він мудрий керівник і професіонал найвищого ґатунку. Під його наставництвом я працював чимало років.
Декого з колег хочеться згадати добрими словами. Це багато прізвищ. Боюсь когось не назвати та образити. Але скажу так: мені пощастило працювати поруч зі справжніми професіоналами своєї справи, мудрими людьми з високим рівнем знань, інтелігентності, начитаності. Знайомство з ними та досвід спільної роботи зіграв справді велику роль у моєму житті. Це були люди-глиби! Моноліт! Потужні! Вони вміли працювати, керувати, організовувати, досягати результатів.
–А в чому, на вашу думку, полягає секрет успішної роботи на керівних посадах?
– Найважливіше – поважати людей. Не хамити, не вживати нецензурну лексику, (як, на жаль, роблять деякі керівники). Треба чути людину і ніколи не ображати! Всі – індивідуальності, особистості. Хочеш досягти успіху – намагайся зрозуміти людину. Треба слухати людей і чітко казати їм, що треба зробити. Ті працівники, які розуміли добре слово, спокійний діловий тон, усе чітко виконували. А ті, хто цього не розумів, поступово відсіювалися. Уміння вести діалог, комунікативні навички – важливі для спілкування на будь-якому рівні. Мені довелося зустрічатися практично з усіма прем’єр-міністрами України, різними міністрами. І вдавалося бути почутим.
Зауважу, що я з однакою повагою спілкувався з простими робочими та міністрами.
На заслуженому відпочинку нудьгувати ніколи!
У 2004 році Анатолій Шаблій звільнився зі СхідГЗК та очолив підприємство ТОВ «ЕКО», яким керував упродовж 5 років. Із 2009 року наш співрозмовник перебуває на заслуженому відпочинку. Але працьовитій людині неможливо сидіти без діла! Тож щиро захопився городництвом, виноградарством та виноробством. Анатолій Шаблій продовжує цікавитися новинами рідного підприємства та перейматися його долею. Гостро реагує ветеран і на події в нашій країні, щиро підтримує Героїв, які стали на захист Батьківщини. Як справжній патріот, бажає рідній Україні якнайшвидше повернутися до мирного життя.
2 жовтня Анатолій Григорович відзначає 85-річний ювілей, а ще – діамантове весілля: 60 років щасливого подружнього життя із коханою дружиною Наталею Миколаївною. Вона працювала інженером-економістом на Південному радіозаводі, а потім – на СКЦ. Тож її трудовий шлях теж пов’язаний зі СхідГЗК.
«Я безмежно вдячний своїй дружині, – зазначає Анатолій Шаблій. – Це справжня берегиня сімейного вогнища. Коли я багато працював та часто перебував у відрядженнях, саме вона дбала про родину, створювала, як то кажуть, надійний тил. І після першого, і після другого декрету вже через 3 місяці виходила на роботу. Дітки були в яслах, допомагала бабуся… Але ж на моїй Наталі було головне навантаження, яке вона гідно витримала, і сьогодні залишається моєю вірною, надійною супутницею життя!»
Ветерани комбінату та друзі адресують щирі привітання подружжю Шабліїв та особисто Анатолію Григоровичу. Його життєва та професійна історія – приклад відданості справі та активної життєвої позиції.
Найголовніше побажання – міцного здоров’я та відновлення мирного життя в Україні.
Олена Кубарєва