Ірландський вовкодав Луна з Дніпра стала зіркою соціальних мереж. Її господарка – акторка Дніпровського академічного театру драми та комедії Анжеліка Ніколаєва. Ця порода доволі рідкісна для України, тому Луна збирає усі погляди перехожих, радує спостерігачів у тіктоці та дивує глядачів на виставках собак.
Про особливості цієї породи, її догляд, харчування та тренування в ексклюзивному інтерв’ю “Вістям Придніпровʼя” розповіла дніпрянка Анжеліка Ніколаєва.
РОЛІ У ТЕАТРІ
– Пані Анжеліко, поділіться, коли ви повʼязали своє життя з акторством? Чому виникла зацікавленість до сцени?
– Іще в дитинстві, у віці 3 років, знала, що стану акторкою. Я була творчою дитиною, полюбляла танцювати, грати, змінювати образи. І мама віддала мене в дитячий театр, де і почалася моя дуже довга та цікава історія. Цей театр був на базі Академічного театру драми та комедії. Я змалечку дивилася, як дорослі актори перевтілюються. Жила цим театральним життям, ходила на всі вистави. Тож постійно про це мріяла, про таку долю, і старанно до цього йшла.
– Ви акторка Дніпровського академічного театру драми та комедії. В яких виставах можна вас побачити?
– Працюю тут уже 10 років. Зіграно багато ролей, але є найулюбленіші. “Лісова пісня”, де граю Мавку. Також “Кассандра”, де я граю Кассандру – це потужна, масштабна вистава. Також детектив-комедія “Барбер-шоу”. І багато іншого.
– Яка роль театральних вистав або інших проєктів, де ви брали участь, є для вас найбільш значущою? Чому?
– З дитинства у мене була мрія взяти участь у зйомках кіно. У 2016 році я цю мрію здійснила, зігравши головну роль у фільмі Ольги Ряшиної “Секс і нічого особистого”. Він транслювався у кінотеатрах, де мене також можна було побачити. Тож більшість людей знають мене саме із цієї стрічки. Це серйозний досвід акторської роботи, я безмежно вдячна за нього. Сподіваюсь, що колись мені трапиться не менш гідна робота в кіно.
СПРАВЖНЄ ЩАСТЯ
– Коли у вашій родині зʼявилася вовкодав Луна?
– Луна – це диво, яке сталося з нашою родиною на День святого Миколая. Коли ми з дитиною прикрашали ялинку, її покликав тато. Сказав, що у нього для неї є сюрприз.І тут ми побачили цього маленького двомісячного цуцика. Я знала, що це вовкодав, тому що ми з чоловіком розглядали таку можливість – завести собаку, але якось відкладали, думали, що війна і невдалий час. До того ж у нас є інша собака і ми не знали, як вона відреагує. Колись побачили цю породу в інстаграмі у дівчини з Ірландії. Вона створює дуже класний контент. У неї мільйони переглядів. І відтоді ми почали мріяти про цю породу, але знайти її в Україні доволі важко, тому, можна сказали, що нам просто пощастило придбати її на заході Україні. Ось так у нас з’явилося це щастя.
– Як виникла ідея створити сторінку Луни та показувати там життя собаки?
– Я ніколи не планувала бути блогером, у мене взагалі не було тіктоку до появи Луни. І я казала: “Останнє, що зроблю в житті, – це зареєструюсь у тіктоці” (сміється). А потім, коли з’явилась Луна, ми почали гуляти, і я помітила, як люди на неї звертають увагу. Мені захотілося одного разу просто зафільмувати ці реакції та викласти у тіктоці. Відео одразу “залетіло” на півтора мільйона переглядів. Так ми стали зірками не тільки Дніпра, а ще й усієї України. І це дуже дивує, бо хоч би куди ми поїхали: до Одеси, Ужгорода, Чернівців – нас постійно впізнають на вулицях та кажуть: “О, це Луна з тік- току, можна сфотографуватись?”. Нам дуже приємна така увага і ми залюбки створюємо контент, ділимося нашим життям. Не знаю, що буде далі і до чого це приведе, але я отримую насолоду від процесу, від коментарів людей, які пишуть, що наш контент дуже добрий, щирий і допомагає вірити у краще. Мені щастить зустрічати позитивних особистостей, щедрих на коментарі, тому цікаві їхні реакції, я розумію, чому людям подобаються такі відео.
– Ви залучаєте Луну в кадр. Чи вплинула її поява на вашу акторську діяльність?
– Зараз я розкручую тему тіктоку, нам пропонують рекламу за гроші, також я організовую дуже атмосферні фотосесії. Це все допомагає підтримувати акаунт, бо насправді блогерство – це постійна робота. Якщо ти день-два нічого не опублікуєш, то просто зникнеш з простору. Це доволі цікавий напрям у моєму житті, він не заважає театру, а навпаки, іноді я навіть театр рекламую завдяки тіктоку. На театральну сцену ще Луну не виводила, поки ми беремо участь у виставках собак. Це така наша своєрідна “сцена”, де Луна – справжня зірка. І ось нещодавно ми отримали звання юного чемпіона України.
ВІРНІ ДРУЗІ
– Чим вас захоплює така порода собак як вовкодави?
– По-перше, ця собака має таку багату, цікаву, подекуди навіть містичну історію, бо цій породі 2 тисячі років. Колись вони винищили всіх вовків у Ірландії. Це єдина порода, яка могла самотужки вбити вовка, лося чи ведмедя. Вони навіть брали участь у битвах, збивали вершників із коней, а потім це став дуже значущий подарунок для представників знаті. Їх дарували вельможам, принцам. Навіть принц Уельський мав вовкодава Геллерта. Ну, а по-друге, вовкодави мають таке ж велике серце, як і вони самі. Я багато читала про них, розмовляла з іншими власниками такої породи, і зрозуміла кілька речей: по-перше, це собака, яка потребує постійної любові і уваги. Вона не може без господаря, адже це її Всесвіт, і це треба розуміти. Вони вірні компаньйони, справжні друзі.
– Які загальні риси властиві цій породі? А який характер у Луни?
– Вони дуже добрі, прив’язані до господаря, віддані, благородні. Ця собака – просто космос. Таких очей, як у них, немає ні в кого. Я завжди кажу, що вовкодав – це вже не собака, але ще не людина. Луна все розуміє та відчуває; дуже гармонійна, спокійна, вона для нашої родини дає таке тепло, таку впевненість. Стільки любові нам дарує ця надзвичайна порода. Саме вовкодави вкрали моє серце назавжди (усміхається). Луна випромінює добро, тепло, і люди це відчувають. І навіть коли я з нею гуляю, попри її розміри, перехожі бачать, що вона добра, вихована, спокійна і дуже чемно поводиться з іншими песиками. Ніколи не проявляє агресію.
– Як обирали прізвисько для вашої улюблениці? Що означає Луна?
– Прізвисько я обрала через найулюбленіший фільм нашої родини – це “Гаррі Поттер”. Там є такий персонаж Полумна. Скорочено – Луна.
– Чи відрізняється раціон та харчування вовкодавів від інших порід? Чи існують якісь особливості? Які у Луни улюблені ласощі?
– За словами ветеринара, у них дуже вразливі шлунки, тому треба за цим слідкувати. Я не хочу давати поради іншим власникам, адже це суто індивідуально. Раціон повинен бути збалансованим. Це обов’язково має бути корм. Додаємо такої ж фірми консерву. На обід пригощаємо сирим свіжим м’ясом, бо все-таки вона хижак. Ми дотримуємось правила, що повинно минути 6 годин між прийомами їжі, щоб правильно все перетравилося. Тобто, це ціла наука. З приводу ласощів, я даю їй усе тільки натуральне, різне сушене м’ясо: яловичина, конина, індичка. Вона це залюбки їсть і під час наших кінологічних тренувань, і на знак подяки за гарну поведінку.
– Коли Луна почала займатися з кінологом? Як правильно соціалізувати вовкодава з іншими собаками та людьми?
– Із кінологом ми почали займатися на 4-й місяць, коли зробили всі необхідні щеплення і можна було її повноцінно соціалізувати. Нам порадили одразу виводити її в люди, щоб вона розуміла, що соціум – це добре і не треба нікого боятися. Я прийняла таку позицію: дозволяю приємним адекватним людям погладити її, коли вони мене просять. Не бачу в цьому нічого поганого, жодного насилля над твариною, бо Луна завжди відгукується людям й іноді сама проявляє цікавість до оточуючих, щоб понюхати і комунікувати. Ми навчилися всіх базових команд, які необхідні для безпеки собаки – це “поруч” і “до мене”. А також усілякі трюки на кшталт “сидіти, лежати, стояти, стрибок, зайка” – все це ми теж уміємо. Я знаю, що ця порода має гідність і не дозволяє себе муштрувати, не можна з нею жорстоко поводитись. Заняття з кінологами мають приносити задоволення для Луни. Також цікавий метод соціалізації – виставки собак. Це важливий досвід, бо все-таки порода рідкісна в Україні і її треба показувати. Зазвичай ми зірки програми на виставці. А якщо не одні серед вовкодавів, то їх завжди мало, і переважно це дорослі собаки, тож завжди цікаво подивитися, якою Луна буде в майбутньому, бо вона все ще зростає. Їй тільки один рік. А дівчата- вовкодави набувають зрілості і зростають до 2 років, тому в нас є час здивувати всіх іще більше.
– Чи були певні виклики в процесі виховання Луни? Як вам вдалося їх подолати?
– Насправді Луна все швидко схоплює і з нею немає проблем у вихованні. Єдине – це все ж таки великі габарити, вона дуже сильна. І якщо її не навчити заздалегідь команди “поруч” і “до мене”, то можуть бути проблеми. Іноді вона дуже радісно сприймає прогулянки в парку і їй хочеться відразу до всіх побігти, тож я її виховую так не робити, бо якщо вона різко мене потягне, то буду я волочитися по асфальті позаду неї (сміється). У нас була одна проблема стосовно нашої вже дорослої собаки. Ми маємо білу швейцарську вівчарку, яка взагалі була не рада іншому цуцику в домі. І в перші тижні намагалася нападати на Луну. Ми спочатку відокремлювали їх, а потім зрозуміли, що все одно це один дім, один двір, і їм доведеться подружитися. Порадилися з кінологами, подивилися різні передачі і знайшли методику, щоб собаки дружили. Зараз вони не можуть одна без одної, бігають разом. Наша вівчарка, якій 8 років, удвічі менша за Луну, якій рік. Цікаво за ними спостерігати.
ВЕЛИКЕ СЕРЦЕ
– Як ви доглядаєте за здоров’ям собаки? Скільки часу на день варто приділяти прогулянкам та активним іграм із вовкодавом?
– Із приводу здоров’я вони справді дуже делікатні собаки. Є чимало слабких місць – це і серце, бо велике навантаження; і суглоби, і шлунок, тому треба бути готовими дбати про цю породу. Також для вовкодавів важливо отримувати вітаміни. Все це обговорюється з ветеринаром. Стосовно вигулу – цій породі треба гуляти зранку та ввечері мінімум годину, краще дві. Сильних навантажень до року їм робити не можна, вони не повинні стрибати, сильно бігати, адже у них формується скелет та м’язи.
– Які особливі моменти або ситуації зміцнили ваш зв’язок із Луною?
– Якщо собака обрала тебе господарем – вона на одній хвилі з тобою, відчуває твій настрій, розуміє тебе без слів. Коли я маю поганий настрій або щось трапилось, завжди приходжу і обіймаю її, вона дуже лагідна, починає облизувати мене, дарує стільки любові та підтримки. Це надзвичайна собака. Вона мене завжди проводжає, коли я йду на роботу, і завжди перша зустрічає, коли приходжу. Коли їду кудись за кордон або у відрядження, знаю, що їй без мене важко, я і сама за нею сумую, але ці емоції… Це неможливо описати, як вона мене зустрічає, як вона сильно мені радіє. З появою Луни у нас дійсно змінилося ставлення до собак, бо ми зрозуміли різницю між тим, коли собака друг і член родини, і тим, коли собака просто охороняє подвір’я і будинок. Зараз нашій другій собаці ми приділяємо так само багато уваги, як і Луні, так само її балуємо. Раніше вона жила надворі, тепер – у будинку з нами. З досвідом ти розумієш, які робив помилки, і що будь-яке живе створіння потребує любові.
– Якого зросту та ваги може досягати собака цієї породи у дорослому віці?
– Дівчинка- вовкодав може досягати від 75 до 95 сантиметрів у холці. Кобелі – вище. Сучки можуть важити від 45 до 65 кілограмів, тож будемо спостерігати, як Луна зростатиме, адже поки що вона, можна сказати, підліток. Луна вже висока, але струнка, тендітна, ще набере своє. Тому нам теж цікаво, як воно все буде.
– До чого люди мають бути точно готовими, котрі вирішили завести велику собаку?
– Якщо ми будемо розводити цю породу, а я б дуже цього хотіла, обов’язково буду давати інструктаж усім, хто хоче завести вовкодава, бо це велика відповідальність за таку велику породу. Треба розуміти, що це не та собака, яка буде сидіти у вольєрі чи на прив’язі. Це не собака-охоронець. Вона собака-компаньйон, яка повинна бути разом із людиною. Їй важко переносити самотність. По-друге, це чималі фінансові розтрати: ласощі, м’ясо, вітаміни, ветеринари, доглядова косметика, грумінг – треба це розуміти.
Квартира чи дім? Знаєте, це найулюбленіше питання на вулиці. З таким сумом люди питають: “Вона що, живе в квартирі?”. Я знаю приклади ірландських вовкодавів, які живуть у квартирі і в них щасливе прекрасне життя. Власники приділяють увагу прогулянкам, тренуванням, і собаки щасливі. Але я все ж таки за дім, за великий простір, бо це велика собака і їй потрібен свій диван. Їй не можна лежати на твердій поверхні, бо будуть проблеми із суглобами, їй потрібне місце, бо іноді вона так розвертається, як, знаєте, машина паркується. Один її хвіст чого вартує, який може знести все.
– Чи плануєте розвивати тікток Луни та створювати спільний контент із господарями інших порід?
– Насправді тікток для мене відкрив людей. Я розумію, що у нашої нації багато щирих, відкритих людей, які полюбляють тварин. Мені надзвичайно приємно те, що пишуть про Луну у соцмережах і дякують, що у такий складний час війни ми даруємо світло, добро, тепло, радість. І, звичайно, всі ці коментарі і слова мене надихають продовжувати далі. У мене є ідеї, які треба реалізувати більш професійно, тому, сподіваюся, у нас із Луною все вийде.
Маргарита Сопільняк,
фото з особистого архіву Анжеліки Ніколаєвої
TikTok, Анжеліка Ніколаєва, Днепр сейчас, Дніпро, Луна, Підгородне, Украина сегодня, акторка, акторка Анжеліка Ніколаєва, виставки собак, догляд, догляд за собакою, домашні улюбленці, интервью, кінолог, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, рідкісна порода, соціальні мережі, тренування собак, харчування вовкодава, харчування та їхнє життя., ірландський вовкодав