Центр допомоги переселенцям у Дніпрі: три роки підтримки та інтеграції

Із початком повномасштабного вторгнення рф Дніпропетровщина стала новою домівкою для багатьох українців, які були змушені швидко покинути рідне місто чи селище, рятуючись від окупації та обстрілів. Багато хто із вимушених переселенців приїхав на нове місце, маючи тільки зимовий одяг та сумку із документами. Люди почали жити з нуля і зіткнулися з багатьма труднощами – відсутність житла, роботи, фінансів, незвичне нове місто тощо. Хто та як допомагає переселенцям вирішувати ці питання, як вони соціалізуються в новому середовищі – читайте у нашому матеріалі.

Зміна місії

Дніпро ще у 2014 році називали «форпостом України», а в 2022-му він перетворився на форпост допомоги. За даними Міжнародної організації з міграції (IOM), станом на квітень 2025 року в Україні налічувалося близько 3,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Від початку повномасштабного вторгнення рф Дніпропетровщина стала одним із регіонів, що прийняв найбільшу кількість переселенців. Нині тільки у Дніпрі зареєстровано понад 170 тис. ВПО. Загалом же в області знайшли прихисток понад 550 тис. людей. Опитування засвідчують, що понад половина  цих людей планує залишитися в обраних громадах надовго. А це означає, що  питання інтеграції та соціальної згуртованості є стратегічно важливими.

У Дніпрі активно працюють благодійні фонди, які щодня допомагають переселенцям не лише вижити, а й повернути віру у власні сили. У просторах підтримки люди отримують консультації, психологічну допомогу, можливість навчитися нової професії чи започаткувати справу з нуля. Саме діяльність цих організацій стає містком між тимчасовим прихистком і новим початком – кроком до справжньої інтеграції ВПО в життя місцевих громад.

Марія Петрівна із Торецька приїхала із сином до Дніпра восени 2022 року. До «Центру допомоги переселенцям та ветеранам» вона спочатку звернулася за гуманітарною допомогою, а потім зрозуміла, що і сама хоче допомагати людям. Тому нині пече пиріжки, аби волонтери та гості благодійної організації не були голодними. «Думали, швидко повернемося. Взяли лише все необхідне, але сталося так, що назад нам нікуди повертатися. Спочатку було дуже тяжко – не вистачало спілкування, бо це зовсім нове місце. Якби не комунікація з волонтерами і допомога Центру  – не знаю, щоб і робила б», – каже пенсіонерка Марія Петрівна. Нині їхнього будинку вже не існує, у Дніпрі винаймають квартиру.

«Ми розпочали роботу зранку 24 лютого. Це була громадська ініціатива, коли люди об’єднались,  бажаючи допомогти іншим. До нас несли продукти, речі; ми видавали продуктові набори, допомагали із пошуками житла», – згадує перший місяць повномасштабного вторгнення рф голова благодійного фонду «Центр допомоги переселенцям та ветеранам» Павло Медвідь. Спочатку він із однодумцями відкрили хаб допомоги переселенцям та армії, а у квітні 2022 року зареєструвались як благодійна організація.  У 2022–2023 роках займалися передусім гуманітарною допомогою. Але з часом відчули: одних лише пакунків із продуктами вже замало – людям потрібно вчитися жити у новому для них середовищі і вирішувати ті питання, з якими вони зіткнулися. «Сьогодні наша місія змінилася. Ми працюємо для того, щоб переселенці та ветерани могли відчути себе частиною спільноти, знайти друзів, роботу, інтегруватися в нове середовище, отримати юридичну та психологічну допомогу. Наша мета – допомогти їм розвиватися й будувати майбутнє тут і зараз, – говорить Павло Медвідь. –  Наша гуманітарна місія дещо змінилася. Нині ми  допомагаємо категорії вразливих  осіб – це особи з інвалідністю, які переїхали у Дніпро у 2025 році. Вони отримують гуманітарну допомогу».

Серед відвідувачів Центру – переважно жінки з дітьми, літні люди, ветерани, а також особи з інвалідністю, які були змушені переїхати із прифронтових регіонів. Для кожної категорії передбачено різні формати підтримки – від психологічних консультацій до навчання цифрових навичок.

Соціальна згуртованість

Упродовж 2025 року «Центр допомоги переселенцям і ветеранам»  реалізує комплексну інтеграційну програму із підтримки ВПО та ветеранів. Вона складається із комплексу заходів.Усі охочі люди середнього та старшого віку можуть відвідувати заняття з вивчення роботи із комп’ютером: користування ШІ, заповнення google-форм, робота із вебсторінками тощо. Також  вони можуть навчитися роботі зі смартфоном – це допомагає людям шукати роботу, оформлювати соціальні послуги, працювати з «Дією».  «Центр допомоги переселенцям та ветеранам» проводить курси із вивчення української мови – їх відвідують переселенці різного віку та професійного статусу, із  міст Луганщини, Донеччини, Харківщини, адже всі вони прагнуть  правильно розмовляти  рідною мовою. Курси стають для переселенців не лише способом опанувати мову, а й шляхом до прийняття – до відчуття, що вони частина єдиної країни. Навчання допомагає зруйнувати бар’єри між людьми зі сходу та місцевими громадами, зняти напругу й упередження. Коли людина починає впевнено говорити українською, вона не лише долає стигму «чужинця», а й отримує голос, який її об’єднує з іншими.  Не забувають у фонді і про дітей, серед іншого для дівчат є курси дитячого мейкапу. Після занять кожна учасниця отримує сертифікат.

Один із найвідоміших та найбільших інтеграційних заходів – пішохідні екскурсії. Вони збирають людей різного віку – це і пенсіонери, і люди середнього віку, і молодь. Як чоловіки, так і жінки.  На них переселенці дізнаються історію міста, вулиць, їхні нові та старі назви. Це дає змогу краще орієнтуватися у новому просторі та не боятися пересуватися містом. «Я приїхала із родиною до Дніпра у 2024 році. Нині вже адаптувалася, вивчила, що і де знаходиться в місті, знаю навіть нову назву вулиць і можу підказати дорогу. Спочатку все було незнайоме, але тепер добре орієнтуюсь в усьому», – говорить переселенка із Харкова, мама школяра Христина.

«Ще один захід, який допомагає згуртувати й об’єднати як переселенців, так і ветеранів та місцевих жителів різного віку, – це «Диско всіх поколінь». Він проходить на майданчику в парку Шевченка. Прийти туди може кожен; потанцювати, знайти нових друзів тощо. Тут і переселенці, і родини військових… Такі зустрічі допомагають створити відчуття спільноти. Переселенці розширюють соціальні зв’язки –  знаходять нових друзів чи кохання не тільки серед місцевих мешканців, а й знайомляться одне з одним. У нас уже є кілька пар, які познайомилися саме під час «Диско всіх поколінь». Серед усіх проєктів із соціальної інтеграції виділити якийсь один – неможливо», – каже Павло Медвідь.

«Центр допомоги переселенцям і ветеранам»   цьогоріч організував конкурс «Талановиті українці» – люди приносили поробки, які демонстрували їхній талант, – вишивку, роботи із розпису тощо.  Участь у ньому могли взяти всі охочі, незалежно від віку, професії тощо. Конкурсна комісія обрала переможців, а завершився захід великим концертом. «На сцені разом були і ветерани, і внутрішньо переміщені особи. Вони отримували подарунки, ділилися своїми історіями й відчували підтримку. Це стало не просто святом, а доказом того, що творчість здатна об’єднувати дуже різних людей. Для ветеранів це був спосіб показати себе поза воєнним досвідом, а для переселенців – можливість відчути, що їхній талант цінується. Для усіх разом – це була нагода відчути себе однією спільнотою», – говорить Павло Медвідь.

Емоційна підтримка

Щоб люди  легше звикли до зміни середовища та життя, у фонді відбуваються тренінги із психологічної стійкості та рівноваги в умовах війни.  Допомагають їх проводити  фонди-партнери. «Часті запити: тривога, страх, біль за втраченим, переляк від пережитого (особливо посилення обстрілів), втрата близьких або знайомих, відчуття провини, проблеми зі сном тощо. Підтримка людей, які втратили все, –  дуже важлива. Присутні цієї групи розуміють, що не одні, що їх підтримують ті, хто має   подібний досвід. Тут кожен може розповісти про пережите, наболіле. Важливо,  щоб вони відчували, що їх готові вислухати, допомогти, підтримати. За потреби пропонується і продовжується індивідуальна робота із психологом», – розповідає психологиня ГО “Пролісок” Жанна. Психологи працюють із різними категоріями людей: ветеранами, мамами з дітьми, літніми людьми та окремо з дітьми. Результатом є теплі стосунки, розширення можливостей комунікації та покращення психологічного стану людини. Після декількох зустрічей ті, хто ще вчора відчував страх і втрату, починає знову планувати майбутнє – з’являється відчуття контролю над життям і віра у власні сили. Як зазначають організатори тренінгів, завдяки психологічній підтримці переселенці поступово відкриваються для нових знайомств, долучаються до громадських ініціатив, відчувають себе частиною спільноти. А головне – вони перестають жити лише спогадами про минуле, вчаться інтегрувати свій досвід у нову реальність і будувати життя заново, уже на новому місці.

Також тут допомагають із пошуком роботи, перерахуванням пенсії тощо, адже коли людина має роботу чи більшу пенсію – це дає змогу покращити її психологічний настрій та додає впевненості. «Ми маємо домовленість із Центром зайнятості – щомісяця до нас приходять їхні представники і так відбуваються заходи із пошуку роботи. Також  приходять  із податкової – допомагають відкривати чи закривати ФОПи, надають консультації щодо отримання мінігрантів. Співпрацюємо із Пенсійним фондом – перераховують кошти, консультують щодо отримання соціальної допомоги», – повідомляє Павло Медвідь. Пенсіонерка пані Валентина виїхала з рідного Селідового у 2024 році. Із родиною поїхала до найближчого великого міста – Дніпра. Нове місце для життя обирали так, щоб син та невістка могли знайти роботу. «Від «Центру допомоги переселенцям та ветеранам» отримала спочатку гуманітарну допомогу, потім юридичні консультації, відвідувала і психолога для підтримки морального стану, бо спочатку   морально було дуже важко. Зараз ми усім задоволені, винаймаємо житло, діти працюють», – говорить пані Валентина.

Пенсіонерка Ольга Костянтинівна виїхала із Маріуполя наприкінці березня 2022 року. Її син пішов у ТрО та у квітні 2022-го потрапив у полон. Після приїзду в Дніпро звернулася до фонду за підтримкою. Говорить, що було дуже важко залишатися вдома самій, а у «Центрі допомоги» знайшла підтримку. «Вдома я почувалася дуже самотньою. Щоб не збожеволіти, від розпачу  почала малювати. Це  допомагало мені заспокоїтися психологічно. Я принесла картини до фонду, їх виставляли на благодійних ярмарках, а зібрані кошти  перераховані на ЗСУ. Крім людей, які мене підтримували у «Просторі підтримки», я отримала психологічну і юридичну допомогу, увагу і тепло», – згадує Ольга Костянтинівна. Коли її сина повернули з полону, вона одразу поділилася цією новиною із тими, хто її підтримував «Завдяки допомозі я не з’їхала з глузду.  Трималася весь цей час, бо знала, що поруч ті, хто готовий допомогти», – запевняє Ольга Костянтинівна.

Підтримка ветеранів

Часто можна почути історії, що після повернення із фронту військовий місяцями майже не виходить із дому через тривожність або ПТСР, коли навіть гучний звук глушника авто може викликати сильний дискомфорт. Родинам теж вони можуть розповісти не все, що пережили. Тому звертаються по допомогу до благодійної організації. З ними працює психолог. «Потрібно залучати ветеранів до громадського життя. Їм слід надавати можливості для інтеграції – від участі у громадських ініціативах і волонтерстві до політичної діяльності, місцевого самоврядування чи навіть контролю за роботою державних органів. Це допоможе  зберігати активність і не втрачати зв’язок із суспільством», – вважає Павло Медвідь.

У благодійній організації ветеранам надають психологічну консультацію та можуть направити до фондів-партнерів, які займаються реабілітацією; допомогти із пошуком нової роботи або перенавчанням чи наданням юридичної допомоги.

Відновлення та відбудова

Одним із головних викликів сьогодні є забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. У Дніпрі зараз проживають близько 170 тисяч переселенців. Багато хто з них змушений жити у шелтерах, адже купити власне житло для більшості – нереально: високі ціни, недостатня кількість квартир і, що найголовніше, відсутність системи соціального житла в Україні. «Значна частина людей уже не має, куди повертатися. Тому питання житла має бути в центрі уваги. Один із реальних виходів – будівництво гуртожитків чи спеціальних житлових комплексів, де кожна людина могла б отримати власну кімнату й відчуття дому. Це базова потреба, без якої важко говорити про інтеграцію, розвиток і відновлення», – говорить Павло Медвідь. За його словами, у майбутній відбудові роль громадськості повинна бути однією із ключових. «Громадський сектор може і повинен відігравати роль контролюючого механізму – через громадські ради, комісії, механізми моніторингу. Це той інструмент, який дає змогу людям бачити реальні процеси та бути впевненими у прозорості рішень», – говорить Павло Медвідь.

Крім того, міжнародні донори, які вкладають ресурси у відбудову України, наголошують: співпраця громадського сектору із державними інституціями є необхідною умовою. Бо саме взаємодія держави та громадськості створює баланс – коли рішення приймаються відкрито, а ресурси використовуються ефективно.

Погляд у майбутнє

Головний фокус нині – соціальне гуртування та інтеграція. У планах – пошук інвесторів для реалізації нового інтеграційного проєкту, в межах якого будуть проводити українські вечорниці, відроджувати традиції роду, шукати родичів та вивчати історію України. «Також плануємо фестиваль із соціального гуртування, де будуть усі релоковані громади. До прикладу, це буде Січ, де є Бахмутська, Соледарська, Самарська, Петриківська громади тощо. І кожна з них  готуватиме свою страву, презентуватиме своїх виконавців», – ділиться планами Павло Медвідь.

Фонд планує й надалі надавати допомогу ВПО та ветеранам – психологічну, юридичну, із  пошуку роботи тощо. Та волонтери можуть охопити лише частину тих, кому потрібна їхня допомога. Стратегія: як інтегрувати людей, повинна бути у держави. «Щоб переселенці та ветерани мали реальні можливості для відновлення і розвитку, потрібні зміни на рівні державної політики. Потрібна чітка стратегія від держави: що далі робити ВПО та ветеранам, але поки що такої дії я не бачу. Держава має говорити не лише про підтримку тут і зараз, а й про довгострокові кроки: будівництво житла, створення робочих місць. Не менш важливою є робота з ветеранами. Усі визнають: психологічна допомога – це ключова потреба. Але потрібна зрозуміла, системна програма реабілітації та соціальної адаптації, стратегія, яка допоможе їм повернутися до мирного активного життя», – зауважує Павло Медвідь.

Уроки та натхнення

Команда фонду сформувалася ще у лютому 2022 року і відтоді залишається незмінною. Кожен  має основне місце роботи, а волонтерству вони присвячують весь вільний час. Штат очолюють 6 людей, іще більш як 30 – готові долучитися до роботи на громадських засадах. «Дуже надихають історії людей та їхня вдячність, радість від того, що ми змогли допомогти: вислухати, розв’язати проблему, знайти нових друзів тощо. Кожен наш захід допомагає людям гуртуватися, знайти друзів, у нас навіть пари вже сформувалися. Наприклад, до нас із 2022 року ходив один чоловік, родом він  із Донецької області. У 2023-му  до нас почала ходити жінка-переселенка. І якось на одному із заходів вони зустрілися і виявилося, що раніше працювали на одному підприємстві та свого часу симпатизували одне одному, але втратили зв’язок, а тут  його відновили», – говорить Павло Медвідь.

Офіс благодійної організації у Дніпрі чотири рази постраждав від ворожих ракетних обстрілів. Та це не найбільші труднощі, з якими стикаються волонтери, – інколи це відсутність фінансування, розчарування у партнерах.  «Навіть у ці моменти розумієш: це дрібниці, порівняно з тим, через що проходять наші ветерани. Мене мотивують саме люди. Я щодня відчуваю, що робота в тилу не менш важлива, ніж на фронті. Коли у наш простір підтримки приходять ті, хто потребує допомоги, отримують послугу, залишають слова вдячності – я знаю, що все роблю правильно. Це надихає більше, ніж  будь-які нагороди», -зазначає Павло Медвідь.

Наталія Ковальчук,
фото автора, та з архіву Павла Медвідя

ВПО Дніпропетровщина, Днепр сейчас, Наталія Ковальчук, Павло Медвідь, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, Центр допомоги переселенцям та ветеранам, адаптація переселенців, благодійні фонди Дніпра, волонтерські організації, допомога ветеранам, допомога переселенцям, житло для переселенців, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, переселенці Дніпро, психологічна підтримка ВПО, соціальна згуртованість, інтеграція внутрішньо переміщених осіб