У домашній кондитерській дніпрянина Дмитра Нікіфоренка відбуваються дива та народжуються солодкі шедеври. Коли бачиш його торти, здається, що це справжні предмети – музичні інструменти, автомобілі, палаци і навіть каструлі з борщем – тільки зменшені в декілька разів. Докладніше про своє захоплення кондитер із Дніпра розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».
КОНДИТЕР З ЮНОСТІ
– Пане Дмитре, як ви познайомилися з кулінарією?
– Народився я у звичайній родині. Мої батьки хотіли, щоб я був заводським працівником, але життя розпорядилося так, що я став тим, ким є. У 14 років вступив до кулінарного училища, закінчив його із червоним дипломом. Далі хотів трудитися кухарем у ресторані. Закінчив курси бармена-офіціанта, працював за фахом. У цьому ж кафе, де я працював, зустрів свою другу половинку, мою теперішню дружину. Після цього обіймав багато інших посад, не пов’язаних із кулінарією, та почерпнув із цих професій щось важливе для себе.
Вмію багато: і плитку кахельну покласти, і зробити ремонт. Коли у нас народився син, підріс і навчився говорити, то він мені сказав: «Тату, стань кондитером, а то в мене день народження, а торти пекти нікому». Саме він і підштовхнув до кондитерської справи. Спочатку готував торти для нього, потім – для знайомих. І так усе почало розвиватися.
– Ваші роботи виглядають досить реалістично. Завдяки яким технікам ви досягаєте такого ефекту?
– Жодних секретних технік у мене немає. Я роблю те, що бачу. Я навіть не готую жодних макетів заздалегідь. Дивлюся на фотографію, й одразу готую. Хоча багато кондитерів вчать, що на початковому етапі приготування має бути макет, креслення і все розкладено по поличках. У мене такого немає. Я з дитинства любив ліпити, малювати, напевно, саме тому мені це не завдає труднощів.
– Яка середня вага ваших солодощів? Який торт був найбільший і найважчий?
– Мої кондитерські вироби важать приблизно 6-8 кілограмів. А найважчий торт, який був вагою 26 кілограмів, я приготував 4 роки тому для конкурсу «Золотий ананас», що відбувався у Дніпрі. Це був дракон на червоному торті.
– На честь яких подій найчастіше готуєте свої вироби? Які незвичні замовлення зустрічалися?
– Найчастіше замовляють на дні народження дітей чи ювілеї різних підприємств. Найбільше мені запам’ятався «торт-яхта», який замовляли для одного чиновника. Даний смаколик був досить дорогий та великий, бо це було дуже термінове замовлення. Уже повинна була приїхати машина, а виріб у мене ще не готовий. І доробляв я його на бігу (сміється). Я створив величезне судно на морських хвилях. Торт важив понад десять кілограмів. Я повністю повторив усі особливості яхти, яка насправді існувала і належала цьому чиновнику. Ось таке було замовлення.
ЗАДУМ – У ДЕТАЛЯХ
– Крім того, що ви кулінар, вас можна назвати ще й дизайнером. Де черпаєте ідеї для нових виробів?
– Справді, я міг би з гордістю назвати себе дизайнером, бо кожен торт – це мистецтво, і воно потребує дизайнерського підходу. Над кожним виробом триває кропітка робота: недосипи, думки ночами, іноді мені навіть сняться торти, які я маю зробити. Мені слід продумувати свої ідеї та втілювати їх у життя буквально за кілька днів. Ми, кондитери, – такі люди, нам усе до снаги (сміється). З основними ідеями мені допомагають замовники, оскільки вони повідомляють, що хочуть побачити. Я проглядаю подібні зображення в Інтернеті, можу помітити на картинках цікаву деталь та розвинути її далі. Наприклад, мій торт, який «підірвав» Інтернет, – це каструля з борщем. Ідею смаколика мені теж запропонував замовник.
– Ви також створюєте торти для жінок. Чи складно зважати на смаки різних людей та вікових категорій?
– Я вважаю, що це важко, бо хтось любить вершки, а інший любить шоколад, дехто – фруктові торти. Тому доводиться довго розмовляти з людиною й обговорювати до дрібниць, що вона хоче отримати в результаті. Доволі часто звертаються люди, які дотримуються дієти та хочуть замовити собі солодощі (сміється). Тому знаходжу підхід до кожного клієнта.
– Яка особливість ваших тортів? Чи мають вони авторський «відбиток»?
– Особливість моїх виробів полягає в тому, що вони мої, що їх вигадав та виготовив саме я. Створив щось незвичайне із звичайних продуктів. Вони зроблені з любов’ю. Кожен смаколик – це окремий рецепт. Були навіть такі випадки, що я міг переробляти торт по 6 разів, доки не доводив рецепт до ідеалу.
Я працюю з банальними рецептами, але завжди намагаюся внести до них щось нове, проте класика залишається класикою. І чимало людей звертаються до мене саме тому, що мої смаколики класичні: класичний «Наполеон», класичний «Медівник», класичний бісквіт, хоча вони незвичні. Мені здається, що небагатьом вдасться повторити мої роботи та, напевно, тому їх можна назвати авторськими. Вироби можна відрізнити передусім за якістю, дрібницями та деталями, які я люблю робити на тортах.
– Ми говоримо про замовлення, роботу з клієнтами. А який же ваш улюблений торт?
– Це «Медівник», наш сімейний рецепт. Подобається мені тим, що виходить ніжним, м’яким та соковитим. Крім того, бананово-апельсинова суміш робить його просто чарівним, а цедра апельсину надає приємний аромат.
– Чи рахували ви, скільки тортів за цей час уже спекли?
– Чесно кажучи, замислювався над цим питанням, але порахувати не зміг. Думаю, що понад тисячу.
НЕ ТОРТАМИ ЄДИНИМИ
– Чи подобається вам готувати ще щось, крім солодощів?
– Крім тортів, люблю готувати м’ясо (сміється). Особливо шашлик. Коли уся сім’я збирається разом, я обов’язково готую цю м’ясну страву, а ще – смачний плов. Узагалі я люблю готувати, і з дружиною ми іноді б’ємося на кухні (сміється). Коли я на кухні, ніхто не повинен заходити, тому що поринаю у цей процес повністю.
– Як часто ви готуєте для своєї сім’ї?
– Для родини я це роблю не дуже часто, бо вони вже переїли солодкого. Однак, коли хтось із замовників замовляє «Наполеон», я одразу готую другу порцію для своєї сім’ї, бо знаю, що його знищать миттєво. Ми його дуже полюбляємо.
– Хто головний на вашій кухні вдома?
– У нас немає когось головного на кухні. Ми рівноправні кожен у свій час: я – вночі, дружина – вдень (сміється).
– Чи хотіли б ви відкрити власну кондитерську?
– Це є в моїх планах. Я хотів би відкрити власну кондитерську, але поки що немає такої можливості. Сподіваюся, що згодом це стане реальністю.
МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ДМИТРА НІКІФОРЕНКА