Війна вимірюється не лише квадратними кілометрами втрачених територій чи сухими цифрами у зведеннях. Насамперед вона залишає глибокі шрами на долях людей, змушених покинути власні домівки, вулиці дитинства та звичний уклад життя.
У липні 2026 року в Музеї історії міста Кам’янське офіційно стартував масштабний мистецький проєкт «Музей покинутих міст», який має на меті перетворити біль утрати на спільний культурний маніфест і простір терапії пам’яттю.
Ініціативу втілює у життя Громадська організація «Кам’янське. Історичний простір «Коло Мамая» у тісній співпраці з КЗ «Музей історії міста Кам’янського» КМР за фінансової та інформаційної підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культура. Регіони».
Офіційний старт і діалог із громадами
Старт проєкту дав пресбрифінг, що відбувся 8 липня. У ньому взяли участь авторка ідеї, координаторка проєкту — директорка музею, кандидатка історичних наук Наталія Буланова, художник-дизайнер Олег Кіналь та співкураторка Ганна Ярова.
До обговорення через Zoom-зв’язок долучилися діячі культури й мистецтва з різних куточків України: культурна менеджерка, мисткиня та громадська діячка Ірина Романенко, директорка Благодійного фонду Національної спілки художників України Ксенія Харлан, мисткиня Марія Войцехович, директорка Центру збереження ідентичності при Маріупольському державному університеті Діана Трима, а також архітектор, військовий кореспондент і військовослужбовець Збройних Сил України Артем Шевченко, який готує для проєкту серію графічних робіт на основі власного досвіду фіксації воєнних злочинів.
Особливою складовою презентації стало залучення представників гуманітарних хабів, зокрема Центру підтримки переселенців «ЯМаріуполь» та Авдіївського хабу «ВПОраємось». Це підкреслило головну місію музею: бути своєрідним «цифровим домом» для майже 35 тисяч внутрішньо переміщених осіб, які знайшли прихисток у Кам’янському, та дати їм відчуття, що їхнє минуле не зникло безвісти.
Мистецькі візії та Open Call
Упродовж місяця команда проєкту проводила глибоку роботу з арт-спільнотою. Було оголошено всеукраїнський Open Call для митців, які працюють у техніках живопису, графіки, скульптури та просторових інсталяцій.
Ключовим моментом підготовки стали кураторські Zoom-зустрічі. Організатори наголошують: обговорення концепцій ще на етапі створення робіт є критично важливим, адже працювати з темами травми та втраченого дому потрібно етично й чутливо.
Виставка, проведення якої заплановане з 15 вересня по 31 жовтня 2026 року, замислюється як єдиний виставковий організм із власною драматургією, де фізичні артефакти переплітатимуться з концептуальними інсталяціями — «Двері в нікуди», «Скляний купол», «Насіння під руїнами».
Автори, які вже приєдналися
До проєкту вже долучилися митці з різних куточків України. Ірина Кравченко з Вінниці передала полотно «Повернення додому», створене на початку повномасштабного вторгнення під впливом подій у Маріуполі. Народна художниця України Оксана Одайник створює для проєкту роботу «Без тебе». Микола Солом’яний з Харкова представляє серію робіт про вкрадене дитинство та незламність українських міст.
Галина Шевцова, яка нині творить у Варшаві, надала колажі з історією врятованої з пожежі козулі Анни — символу стійкості та беззахисності жертв війни. Вікторія Тарабан із Сум долучилася серією графічних щоденників «Поранені міста», а Людмила Салтан з Вінниці надіслала роботи з рефлексіями на повномасштабне вторгнення.
До проєкту приєдналися й дві українські художниці, чий дім лишився у тимчасово окупованому Маріуполі, — Олена Українцева та Зугайрат Новікова. Створені ними твори також стануть частиною експозиції.
Голоси та реліквії: живий архів пам’яті
Окрім художньої експозиції, липень запам’ятався активним збором усних історій та речей пам’яті від мешканців окупованих чи зруйнованих міст. Своїми долями та пережитим досвідом вже поділилися ексдиректорка Донецького художнього музею Галина Чумак, художники Анжела та Євген Прокоф’єви з містечка Кам’янське на Запоріжжі, Альона Степашко з херсонської Великої Олександрівки, майстер вишивки Костянтин Діденко з Бахмута та громадська діячка з Очеретинської громади Ольга Бойко.
Справжньою окрасою майбутньої виставки стануть і родинні реліквії. Нова мешканка Кам’янського Тетяна Сєчина передала на тимчасове експонування автентичний весільний рушник своїх бабусі й дідуся 1923 року видання, вивезений із Добропілля, а також дідусів «Кобзар» 1939 року та давній керамічний глечик.
Що далі
Команда проєкту продовжує фіксувати свідчення та приймати заявки від митців до 1 серпня. Липень показав: «Музей покинутих міст» — це не просто про споглядання трагедії. Це простір взаємодії, відродження та пам’яті, яка єднає покоління й повертає віру в майбутнє відбудованої України.
Підготував Владислав Трубніков,
фото: ГО “КОЛО МАМАЯ”
Open Call для митців, Днепр сейчас, Кам'янське, Коло Мамая, Музей покинутих міст, Музей історії міста Кам'янського, Подгородное, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, Український культурний фонд, виставка вересень 2026, внутрішньо переміщені особи, мистецький проєкт про війну, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, пам'ять про втрачений дім