Іван Котляревський перетворив сюжет античної поеми на історію, сповнену українського гумору, побуту і живої народної мови, та який започаткував новий етап в українській літературі. Він сідав писати тільки в чистому випрасуваному одязі, а для сюжету занотовував на місцевому полтавському базарі лайку, плітки та кумедні ситуації. За все життя Котляревський написав усього 3 твори, а на «Енеїду» витратив 26 років життя.
Семінарист та дипломат
У вересні виповнюється 257 років із дня народження письменника і класика нової української літератури Івана Котляревського. Він народився в Полтаві. Його батько був канцеляристом у місцевому магістраті та походив із шляхтичів, а мати – донька сотенного козака з Решетилівки. Освіту отримав у Полтавській духовній семінарії, а після – деякий час працював канцеляристом та домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Батько мріяв, що Іван стане священником, однак, сам юнак не прагнув до цього. У 1796 році він став кадетом Сіверського драгунського полку і до 1808 року перебував на військовій службі. За цей час дійшов до посади ад’ютанта генерала, а під час турецької війни у 1806 році став штабс-капітаном. Під час війни він займався дипломатичною роботою, за що став кавалером ордену святої Анни.
У 1812 році повернувся до військової служби під час завоювань Наполеона І. На Полтавщині він сформував 5-й Український козацький полк, за що отримав чин майора. Формування полку відбулось за умови, що після закінчення війни він буде збережений як постійне козацьке військо, але цього не сталося.
П’єси для театру
Із 1810 року Іван Котляревський працював наглядачем будинку для виховання бідних дворян. Одним із вихованців у закладі був Михайло Остроградський, у майбутньому — провідний математик, механік і фізик, а також український живописець Аполлон Мокрицький, учень Карла Брюллова і товариш Тараса Шевченка.
У 1816 році став директором Полтавського вільного театру. Він близько товаришував із актором-кріпаком Михайлом Щепкіним та згодом допоміг викупити актора з кріпацтва.
Спеціально для театру він написав п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які стали основою започаткування нової української драматургії, де у п’єсі була невелика кількість дійових осіб, пісні, народна і виразна мова, гумор та зримі образи. «Наталка Полтавка» особливо полюбилася глядачам, і досі у різних театрах України ставлять цю п’єсу. У центрі сюжету — проста дівчина Наталка, яка хоче бути разом із коханим, але стикається з життєвими труднощами. У п’єсі є гумор, пісні, побутові сцени, але водночас порушуються важливі для людей теми — кохання, вибору, гідності та соціальної нерівності.
Енциклопедія народознавства
Іще під час навчання в семінарії він писав вірші українською мовою, які виходили друком в альманаху «Полтавська муха». Через вміння знаходити вдалу риму в семінарії він отримав прізвисько «римач». Кілька його віршів дійшли до нашого часу.
Свій найвідоміший твір – «Енеїду», Іван Котляревський почав писати ще у семінарії. До 1796 року було підготовлено перші 3 частини поеми, яка написана на сюжет «Енеїди» римського поета Публія Вергілія. Спочатку Котляревський задумав свій твір як збірку жартів, і коли кілька частин було написано, він навіть не знав, що його поема надрукована та продається по всій країні.
Рукописний примірник твору опинився у конотопського поміщика Максима Парпури. Останній завідував друкарнею і за свої кошти видав книгу. Котляревський дізнався про це у 1798 році під час військової служби. Це дуже обурило автора рукопису і в четвертій частині книги він описав поміщика та помістив його до пекла, як грішника, якого в пеклі деруть за загарбання чужих праць.
«Енеїда» стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою, а сам головний герой є символом народу. Твір вважається першокласним джерелом з українознавства, українського побуту та культури XVIII століття. До прикладу, в творі згадується 170 різних українських народних страв. Також книга започаткувала новий етап формування української літературної мови.
Автор «Енеїди» мав свої містичні примхи щодо роботи. Він вірив у «щасливі» та «нещасливі» дні тижня: писав нові твори або редагував тексти виключно у визначені дні (найчастіше у четвер та суботу). Якщо натхнення приходило в «незасвідчений» день, він міг лише накидати поодинокі слова на клаптиках паперу, але не сідав за основний робочий стіл.
Також він мав дивну для тогочасного дворянина звичку: годинами тинявся полтавськими ярмарками, корчмами та базарами, просто стоячи поруч із перекупками чи сп’янілими чумаками. Котляревський демонстративно діставав записник і дослівно занотовував найхимерніші лайки, сварки та кумедні плітки. Містяни спочатку вважали його «дивакуватим паном-шпигуном», поки не побачили ці фрази в «Енеїді».
Котляревський був фанатичним охайником. Якщо на його одяг потрапляла бодай найменша пляма від чорнила під час роботи, він негайно йшов повністю перевдягатися, кидаючи написане на півслові. Також він мав справжній пунктик щодо нюхального табаку. Він не купував готових сумішей, а вигадував власні складні рецепти: змішував сушені запашні трави, тютюнове листя, м’яту та навіть мелені спалені горіхові шкаралупи. Цю «авторську» суміш він носив у розкішній срібній табакерці та наполегливо пропонував спробувати усім своїм гостям і колегам.
Видання творів
Долю власних творів він вирішив напередодні смерті. У 1837 році до нього в гості приїхав мовознавець, лексикограф та видавець Ізмаїл Срезневський. Йому Котляревський і доручив видати свої п’єси та «Енеїду». Відтак наступного року «Наталка Полтавка» була опублікована в альманасі «Український збірник». Її Іван Котляревський устиг побачити в друкованому вигляді, а інші твори були опубліковані у 1841-1842 роках, сам він помер у 1838 році.
За все своє життя Іван Котляревський написав усього 3 твори, але кожен із них став класикою української літератури. Найвідоміший із них – поема «Енеїда» – складається із 6 книг, він писав її упродовж 26 років. Відомо, що примірник «Енеїди» мав навіть Наполеон І Бонапарт.
Котляревський був веселою та компанійською людину, любив проводити час із друзями. Вдома у нього вони пили пунш, курили сигари та грали в карти. У перервах між грою він читав їм написані рядки «Енеїди», тож друзі були першими його слухачами та критиками.
Загалом критиками та владою «Енеїда» була сприйнята добре і була дуже популярною серед читачів.
Нещасливе кохання
Іван Котляревський належав до полтавської масонської ложі «Любов до істини». Члени ложі обговорювали політику царя в контексті її значення для Полтави. Через це його ледве не заарештували.
Він ніколи не був одруженим. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Веклевичева. Біографи письменника вважають, що він усе життя кохав єдину жінку – Марію Семикон. Він познайомився з нею , коли працював домашнім учителем в одного з панів. Марія була хатньою працівницею в будинку. Котляревський навчив дівчину грамоти і попросив у пана видати її за себе. Але пан відмовив. Після цього автор «Енеїди» покинув будинок і згодом передав Марії листа із зізнанням у коханні та вклав до конверта обручку. Відповіді так і не отримав.
Вважається, що у Котляревського була своя покровителька – Варвара Рєпніна, дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна, яка замовляла у письменника переклад із французької «Дюкена» для Полтавського інституту шляхетних дівчат. Три томи, по 500 сторінок кожен, Котляревський перекладав 15 років. Багато хто вважав, що вона одного разу врятувала його від каторги, але чи було це кохання, чи просто дружба і чи були почуття взаємними – невідомо.
Незадовго до своєї смерті, у 1838 році Іван Котляревський добровільно дарував волю шістьом кріпакам, які належали йому.
Цікаві факти
Іван Котляревський полюбляв дивакуваті розіграші. Працюючи в канцелярії та будинку виховання бідних дворян, він міг говорити з високопоставленими чиновниками абсолютно серйозним тоном, але вплітати в мову вигадані «давньогрецькі» або «латинські» фрази, які насправді були замаскованими полтавськими приказками. Поки чиновники зважно кивали, місцеві ледь стримували сміх.
За твердженням його сучасників, Котляревський надзвичайно любив собак і тримав їх у своєму дворі, проте мав дивакувату антипатію до котів. У його полтавському будинку не дозволялося тримати домашніх пухнастиків, а якщо сусідський кіт забігав у сад, Котляревський особисто виганяв його гучними вигуками та плесканням у долоні.
Тарас Шевченко був великим шанувальником таланту Котляревського. Після його смерті він написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському», а у 1845 році відвідав Полтаву та намалював аквареллю картину «Будинок І. П. Котляревського в Полтаві».
Іван Котляревський усе життя прожив у хаті, яка була куплена його дідом-дияконом. Нині це одне з найпрестижніших місць у Полтаві. Після смерті автора «Енеїди» вона кілька разів продавалась і якийсь час там навіть розміщувався трактир. У 1969 році вона була відтворена по акварельному ескізу Тараса Шевченка – до 200-річчя з дня народження Котляревського. Відтоді в ній знаходиться музей-садиба.
Владислав Трубніков,
фото з відкритих джерел
«Наталка-Полтавка», Іван Котляревський, Днепр сейчас, Енеїда Котляревського, Москаль-чарівник, Подгородное, Полтава, Підгородне, Підгороднє, Украина сегодня, біографія Котляревського, музей Котляревського, нова українська література, новини, новини Підгородне, новости Днепра, новости Украины, новости области, українська література, цікаві факти про Котляревського