Не можу уявити свої земельні грядки без баклажанів. Ціную їх за можливість приготувати чимало різних страв.
Це дуже смачні і надзвичайно корисні овочі, вживання яких знижує рівень холестерину в крові. Також плоди містять цілу низку вітамінів, багато калію, білок, крохмаль, органічні кислоти та мікроелементи
НЮАНСИ ВИРОЩУВАННЯ
Баклажан, як відомо, – родич помідора. Його батьківщиною є Південно-Східна Азія. В Індії та Бірмі овоч досі зустрічається в дикому вигляді. Саме з Індії баклажани розпочали свій «хоровод» по всій планеті. Мешканці Полінезійських островів обсаджують ними свої будинки, прикрашають сади, огорожі тощо. Баклажани добре зимують та дають урожай упродовж двох років у країнах Азії: плоди виростають вагою понад 3 кг. В Україні та Європі це диво вирощують як однорічну рослину.
Вже скоро розпочнеться сезон посіву насіння, тому хочу коротко розповісти про основні нюанси вирощування. Частину насіння висіваю в ящички та вирощую розсаду на підвіконні без пікірування, іншу сію безпосередньо у тепличці. Пікірувати баклажани не бажано, тому що вони погано переносять пересадку, через що майже на місяць затримується їхнє зростання.
Сіяти можна з кінця лютого, але найкраще робити це у середині березня. Я десь після 20 лютого висіваю 15-20 насінин ранньостиглого сорту. Цієї кількості достатньо для отримання раннього врожаю. Усі інші сорти – після 15 березня.
Під час посіву залишаю між рядками відстань 3-4 см, а між рослинами – 1-2 см. Для проростання насіння сприятлива температура повітря близько +22-25°С. Після появи сходів її слід знизити до +18-20°С.
Якщо рослини на підвіконні витягуються, підсипаю їх землею. У теплиці чи парнику цього не буде, тому що там достатньо світла. Найкращий термін для розсади баклажанів – 60 днів. Загартувавши її, починаю в середині травня висаджувати у відкритий ґрунт. Для цього обираю добре освітлену, захищену від вітру і, звичайно ж, родючу ділянку.
Висаджую за схемою 40 на 60 см. Подальший догляд – це вчасна прополка та полив. Найбільша складність у період вегетації пов’язана з колорадським жуком. Тут є два варіанти: оприскувати рослини, бажано – біопрепаратами, щоб не труїти себе хімією, або регулярно збирати шкідників вручну. Вважаю, що баклажани треба вирощувати самим – це безпечніше для здоров’я. Адже ніхто не знає, чим магазинні плоди обробляли на полі, бо на великій площі зібрати колорадських жуків вручну – нереально.
«ВЕСЕЛКА» СОРТІВ
Завзятим городникам слід обрати хороші сорти і вперед – вирощувати. Крім традиційних (фіолетових) баклажанів, я культивую білі, зелені, жовті, червоні та смугасті.
– Минулого сезону мені сподобався сорт Кашалот. Це ранньостигла новинка: від сходів до початку плодоношення – 105 днів. Кущ низький, плоди циліндричні, вагою близько 300 г. Забарвлення у них темно-фіолетове. Стійкі до сухої гнилі плодів.
– Як завжди, торік щедро вродив баклажан Для шашлика. Цей сорт середньостиглий, має компактні кущі заввишки 50 см. Плоди темно-фіолетові, циліндричні, завдовжки до17 см, з відмінним смаком, без гіркоти, вагою 150 г.
– Одним із перших починає плодоносити баклажан Бузковий туман. Від сходів до стиглості – 93 дні. Кущ компактний, заввишки 50 см, відмінні результати дає у теплиці. Плоди циліндричні, світло-бузкові, глянсові, завдовжки 15 см, діаметром4 см, вагою 200 г. М’якоть біла, без гіркоти.
– Сподобався і смугастий середньостиглий сорт Матросик. Кущі заввишки 60 см, плоди овально-грушоподібної форми, завдовжки15 см, діаметром 10 см. Вага плоду – близько 250 г, забарвлення – біле з яскраво вираженими бузковими смугами по всій довжині плоду. М’якоть біла, без гіркоти. Матросик має чудовий смак, особливо під час приготування смажених страв, соте, ікри та маринованих овочів.
– Тайський має круглі плоди зеленого кольору і вагою близько 200 г. Незвичне забарвлення і кругла форма надають овочу цього сорту екзотичного вигляду: навіть не скажеш, що це баклажан. М’якоть – біла, щільна, високих смакових якостей. Щоб зібрати кращий урожай, сорт треба формувати у два пагони.
– Дуже красивий і незвичайний пізній сорт Кумарі Шрі Ланка із Таїланду. Рослини починають плодоносити наприкінці серпня. Вага кожного сніжно-білого круглого ребристого плоду – 300-400 г, їх можна не чистити від шкірки. Смажені овочі нагадують м’ясо. А які вони смачні, запечені на грилі!
– Справжнім відкриттям для мене став сорт з Японії – Мітойо. Перша перевага – це врожай понад 20 кг з 1 кв. м. Кущ заввишки майже 1 м, плоди можуть бути овальними або каплеподібними. Шкірка дуже тонка, без гіркоти, навіть можна не чистити. Вага плодів – близько 1 кг і більше. М’якоть – ніжна і солодка: рекомендую спробувати у сирому вигляді. Скуштувавши Мітойо, ви обов’язково захочете їх вирощувати. Плоди цього сорту в Японії маринують, запікають та смажать. Це найсмачніший баклажан, який я пробував, тож і вам усім пропоную.
ПРОСТИЙ СПОСІБ
Отримати з баклажана насіння для посіву – завдання непросте. Тож, можливо, хтось захоче скористатися моєю порадою. Треба розрізати кожен плід на чотири частини і поставити в тепле місце бродити. Коли вони перебродять, шкірка легко відокремлюється від м’якоті та насіння. Далі залишається насіння промити і просушити за температури не вище +30°С.
НА ЗАМІТКУ
Спробуйте і ви власноруч посадити та виростити ці екзотичні баклажани з неповторними смаками маринованих, смажених та запечених плодів. Якщо вас зацікавив якийсь із сортів моєї колекції, я охоче поділюсь насінням.
Пишіть мені на адресу: Руслан Духов, вул. Тюркіна, буд. 41, с. Мишурин Ріг, Кам’янський р-н, Дніпропетровська обл., 51610, не забуваючи вкласти конверт для відповіді зі зворотною адресою. Ел.пошта – doohoff@ukr.net.
Руслан Духов, фото автора